Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 Як каже давній жарт <g/> , — такого не може бути <g/> , бо ні <g/> , такого не буває <g/> .
doc#11 ( <g/> Третього бути не могло <g/> , бо четверорукости ні бубабісти <g/> , ні буби тим часом не розвинули <g/> .
doc#12 Ці зміни <g/> , законодавчо стверджені свого часу тільки для українців штучно утвореного « <g/> Генерал - Губернаторства <g/> » ніколи не були прийняті ні на схід <g/> ; ні на захід від кордонів « <g/> Генерал-Губернаторства <g/> » <g/> .
doc#12 : абихто <g/> , хтобудь <g/> , денебудь <g/> , нічий <g/> , якийсь <g/> , але <g/> : ні з ким <g/> , ні на чийому <g/> .
doc#14 У випадку Маланюка критикові не йдеться ні про повчання автора чи читачів <g/> , ні про коментування <g/> , ні тим більше про функцію акушерки <g/> .
doc#14 У випадку Маланюка критикові не йдеться ні про повчання автора чи читачів <g/> , ні про коментування <g/> , ні тим більше про функцію акушерки <g/> .
doc#14 Якщо доба і доля відвели поетові досить років <g/> , то його жертва не буде ні пізньою <g/> , ні марною <g/> . </p>
doc#14 Слава Богу <g/> , слово атом ні разу не фігурує в книжці Лесича <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> Другий учень Потебні <g/> , передчасно померлий А. В. Попов <g/> , що присвятив спеціяльну працю називному відмінкові ( <g/> поруч із знахідним і кличним <g/> ) і висунув в ній оригінальну теорію походження двоелементного речення з двох цілком самостійних і незалежних елементів <g/> , про яку нам ще доведеться далі сказати <g/> , все ж практично не відрізняє ні називних речень <g/> , ні <g/> , тим більше <g/> , їх підтипів <g/> .
doc#15 Він розглядає як однотипні ( <g/> генетично <g/> , але в нього взагалі підхід генетичний <g/> ) такі речення <g/> , як <g/> : пожар <g/> , время <g/> , стыд <g/> , стыдно <g/> , хорошо <g/> , хожено <g/> , убито - на тій підставі <g/> , що всі ці слова - іменного походження <g/> ; сюди ж відносить він і переліки <g/> , заголовки і т. п. </p><p> Томсон знає тільки ті бездієслівні речення <g/> , в яких нема ні присудка <g/> , ні підмета <g/> , а для безпосереднього повідомлення всього складного </p><p> уявлення означається словом та частина його <g/> , яка випадково найбільше збуджена в душі мовця <g/> , бо звичайно нема таких слів <g/> , якими можна позначити все складне уявлення в сукупності <g/> .
doc#15 Відмінно від Шахматова він уважає - в згоді зі своїм загальним поглядом на речення як на словосполучення предикативного характеру <g/> , - що головний член цих речень не відповідає сполученню суб'єкта з предикатом <g/> , а є просто присудок <g/> ; саме тому тут не може бути ні підмета <g/> , ні дієслівного присудка <g/> : " <g/> Пробуючи додавати можливі тут без зміни значення предикати <g/> , переконуємося <g/> , що воно не тільки не тягнеться до них <g/> , а <g/> , навпаки <g/> , не зносить їхньої присутности <g/> " <g/> .
doc#15 Традиційна суб'єктивістична формула Гумбольдта <g/> , що " <g/> всяке розуміння </p><p> мови є водночас нерозуміння <g/> " <g/> , перетворюється тут в односторонньо- суцільне нерозуміння - випадок абсолютно неможливий як певне правило ні в якому одномовному соціяльному середовищі <g/> .
doc#15 Ці мимохідь кинуті Порціґом зауваження не відзначаються ні глибиною аналізи <g/> , ні її відповідністю фактам <g/> .
doc#15 Речення <g/> , приміром <g/> , ніч край вікна або в пітьмі ефірній усміхи зір ні функціонально <g/> , ні інтонаційно абсолютно не відрізняються від своїх сусідів <g/> .
doc#15 <p> Небо синє <g/> , чисте - ні плямочки - глибоке <g/> , просторе та широке <g/> , не </p><p> продивитись його глибини <g/> , не досягнути оком до краю <g/> .
doc#15 Ні інтонаційно <g/> , ні змістом ці речення не нагадують двоелементних <g/> , явно перероджуючися в силу відсутности всіх факторів <g/> , що сприяють збереженню предикативности <g/> , в називні речення <g/> . </p>
doc#15 <p> Немає ні змоги <g/> , ні потреби аналізувати тут хоч трохи докладно <g/> , в чому відмінність між словом і реченням <g/> .
doc#16 Я ніде й ніколи не виступав ні проти моралі <g/> , ні проти релігії <g/> .
doc#16 Ні <g/> , бо він пише сам <g/> : « <g/> Література <g/> , друкована і пропагована у " <g/> Віснику <g/> " <g/> , не мала бути літературою хлібороба <g/> , лише тих <g/> , що чулися своїми смаками і аспіраціями <g/> , цілою тонацією душі спорідненими з тим типом нашої історії <g/> , що Шевченко окреслював виразом " <g/> козак <g/> " або " <g/> лицар <g/> "» <g/> .
doc#17 Але одне безперечно <g/> : вставлення цієї сцени цілком розірвало б художню єдність твору <g/> , ту боротьбу двох тем <g/> , яка проймає його з початку до кінця – і <g/> , ні сіло ні впало <g/> , внесло б третю тему <g/> .