Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#64 Ще дальший етап — злорадіння неуспіхам української визвольної справи з заявами типу тієї <g/> , що її зафіксував Любченко від власної дружини <g/> : « <g/> Ні черта із етой вашей України нє вийдєт <g/> » <g/> , — а звідси вже один крок до ненависти до всього українського <g/> , як це відзначає Любченко в братів Винницьких <g/> : « <g/> Обидва й говорять українською мовою <g/> , проте обидва в Україну зовсім не вірять <g/> , а інженер одверто мріє про монархічну Росію і не приховує зненависти до всього українського <g/> » <g/> . </p>
doc#81 <p> Я не хочу робити з неї ні святої <g/> , ні героїні <g/> .
doc#81 Без мене готова була розпастися адміністративна машина Галичини <g/> , хіба ж ні <g/> ?
doc#40 Не під наголосом ця система <g/> , виходячи з протиставлення звуків за піднесеністю і лябіялізацією <g/> , може бути подана таким трикутником <g/> : </p><p> а </p><p> о е/и </p><p> у і </p><p> У становищі під наголосом система голосних ускладняється проміжним характером звука и <g/> , який не знаходить собі місця в ряді <g/> , бо однаково протистоїть звукам е і і <g/> , а з другого боку і в'яжеться певними властивостями з кожним з них <g/> : з е його в'яже однаковий спосіб вимови приголосних перед обома звуками — в українській мові приголосні загалом не м'якшаться ні перед е <g/> , ні перед и <g/> , за винятком прикметникових закінчень ( <g/> синє = синье <g/> , синій синьий <g/> ) і позиції після й ( <g/> їх = йих <g/> , єсть = иесть <g/> ) <g/> ; з і його в'яже те <g/> , що і перед і приголосні в певних випадках ( <g/> § 75 <g/> ) не м'якшаться ( <g/> напр <g/> .
doc#85 Думаємо одначе <g/> , що автор цих рядків не відмовився використовувати ні електрику <g/> , ні поїзди <g/> , ні пароплави <g/> .
doc#40 : « <g/> Ні занавіски при дверях та вікнах не теліпалися <g/> , ні турецькі дивани козацьким чоботам не заважали <g/> » ( <g/> Лепк <g/> .
doc#24 Ні <g/> , мистецтво має свої закономірності <g/> , а в межах його — синтетичний <g/> , сказати б <g/> , жанр — свої <g/> . </p>
doc#53 <p> * * * </p><p> Якихось програмових матеріялів про те <g/> , як повинна виглядати українська літературна мова <g/> , серед опублікованих писань Потебні не знаходимо — ні якихнебудь проєктів правопису <g/> , ні міркувань про добір лексики до стандартного вжитку <g/> .
doc#82 Ні одна культура не вільна від табу різних типів <g/> .
doc#59 « <g/> Правди взагалі немає <g/> , ні в моральному <g/> , ні в науковому сенсі <g/> » <g/> , — каже він проф <g/> .
doc#94 Ні <g/> , таких нема <g/> .
doc#72 Але ні Яновського <g/> , ні редактора “ <g/> Літературної газети <g/> ” не покарали <g/> , а це свідчило про деякі зміни <g/> , особливо значущі після стількох років лютого масового терору <g/> . </p>
doc#77 Ніколи не рвуться його зв'язки з рідним ґрунтом <g/> , з українським селом <g/> , свідомість його невмиру- щости <g/> : « <g/> Село є село <g/> , і всі його звуки ( <g/> як вияв його життя <g/> , додамо ми <g/> ) завжди ті і завжди незмінні <g/> , і немає їм ні кінця <g/> , ні початку <g/> » <g/> .
doc#31 Так не писали ні Куліш <g/> , ні Драгоманів <g/> , ні Євшан <g/> , ні Єфремов <g/> , ні Донцов <g/> .