Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 А той <g/> , опираючись на всіх « <g/> доброзиждущих <g/> » і « <g/> чистих серцем <g/> » <g/> , звергне « <g/> царя <g/> » <g/> , винного в усіх лихах <g/> , і встановить новий порядок <g/> , за якого запанують братня любов і справедливість <g/> .
doc#1 У своїй новій синтезі <g/> , у пошуках й утвердженні гармонії Всесвіту <g/> , Т. Шевченко приймав усі сторони і прояви життя <g/> , крім одного — зла <g/> .
doc#1 Від колишньої залишилося два елементи <g/> : безмежна любов до України і віра в її особливе призначення як зачинателя нового устрою <g/> , але тепер цей устрій не обмежується слов'янами <g/> , а поширюється на все людство <g/> . </p>
doc#1 <p> Отже <g/> , відмежування у 1860 р. від цього кола ідей і настроїв не було <g/> , однак <g/> , чимось абсолютно новим <g/> .
doc#2 <p> А тепер <g/> , коли під назвою першої збірки видано обидві старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , мені здається <g/> , що я можу докинути дещо до старих характеристик <g/> , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після мене <g/> .
doc#2 Так ніби почалася гра примітивною дудкою <g/> , а далі все нові і все складніші інструменти приєднувалися <g/> , і наприкінці дудки вже не чути <g/> , грає потужна оркестра скрипок <g/> , флейт <g/> , труб <g/> , арф і дзвіночків <g/> , — але в суті речі це все та сама тема <g/> .
doc#4 Річ у тому <g/> , що « <g/> старі <g/> » поезії — в дійсності молоді <g/> , а « <g/> нові <g/> » — старі в сенсі старости <g/> , старечости <g/> .
doc#4 А в самому характері « <g/> нової <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної найбільша подібність з останніми роками творчости Ріхарда Штравса з його трагічно-спокійними й стриманими « <g/> Метаморфозами <g/> » й « <g/> Чотирма останніми піснями <g/> » <g/> ; а де в чому і з старим Ґете <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Усміх <g/> » <g/> ) </p><p> ДВА </p><p> Наталя Лівицька-Холодна в « <g/> нових <g/> » поезіях майже завжди пише про себе <g/> .
doc#4 Бо особливість поезії Наталі Лівицької-Холодної в її « <g/> нових <g/> » віршах є те <g/> , що вона не цурається <g/> , здавалося б <g/> , найпрозаїчніших речей — і цим вона дуже сучасна <g/> , — але не нагромаджує їх у дусі голляндського малярства Яна Стеена чи Давіда Тенірса з їх « <g/> строкатим сміттям <g/> » як самоціллю <g/> , не затримується увагою своєю й читача на них <g/> , а тільки черкає їх <g/> , як ластівка в стрімкому леті може черкнутися крилом якоїсь речі <g/> , але ніколи на ній не зупиниться й не спочине <g/> . </p>
doc#4 <p> З контрасту між « <g/> старими <g/> » поезіями і « <g/> новими <g/> » відтворюємо шлях від трохи розбещеної й трохи легковажної панночки до повновартісної людини <g/> , може в наслідок тяжких життьових досвідів <g/> , а може просто як вислід віку й вистигання <g/> .
doc#4 І ще в давніших з « <g/> нових <g/> » поезій тут і там ловимо кусники образности й ритмів « <g/> короля української поезії <g/> » початку нашого століття <g/> , оті « <g/> струни <g/> » <g/> , що « <g/> в серці мовкнуть <g/> » <g/> , оте « <g/> серце надвоє роздерте <g/> » <g/> , на яке спокусився й наш чи не найкращий критик <g/> , оті заколисливі ритми на зразок — </p><p> Що батьківщина нам <g/> , борцям упертим </p><p> За право вмерти не в чужій землі <g/> … </p>
doc#5 Нова людина не витрачатиме часу на мистецтво <g/> : це буде « <g/> тип шофера <g/> , простий <g/> , бадьорий і взброєний практичними <g/> , власне технічними знаннями <g/> » <g/> . </p>
doc#9 Тим більше <g/> , що скільки авторові відомо <g/> , тепер не заноситься на ґрунтовні нові студії в цій ділянці — ні на Україні <g/> , ні на чужині <g/> .
doc#9 Дальші два виступи в порушених у дискусії питаннях не принесли нічого нового <g/> , і їх можна вважати за відгомін дискусії <g/> , а не за її істотну частину <g/> .
doc#9 Коли другий аргумент у дискусії не новий <g/> , бо на це вже вказував досить докладно І. Кокорудз <g/> , то перший аргумент <g/> , дарма що дехто посилається на нього і в наші дні <g/> , ледве чи має доказову силу <g/> .
doc#9 Голос хутора <g/> , природний як примітивний інстинкт захисту своєї питомої мови в кожного мовця <g/> , але зовсім некорисний у людини <g/> , що виступає на громадській трибуні з широким розголосом <g/> , цей голос <g/> , що продиктував свого часу Б. Грінченкові його « <g/> Галицькі вірші <g/> » <g/> , тепер змушений був замовкнути під тиском нових обставин життя <g/> . </p>
doc#9 <p> У брошурі міністерства фінансів « <g/> Забезпечення прибутків і капіталів державними ощадними касами <g/> » <g/> , виданій 1910 р. <g/> , зустрічаються такі слова <g/> , як щадниця <g/> , скарбівня тощо <g/> , які до смерти налякали й обурили чорносотенні російські елементи4. </p><p> Але не треба думати <g/> , що запровадження нового для рядового мовця мовного матеріялу в такій кількості і такими темпами проходило безперешкодно <g/> .
doc#9 <p> От ще одна ілюстрація того <g/> , що супротивники « <g/> нової газетної <g/> » мови об'єктивно мимоволі тягли до русифікації української літературної мови <g/> .
doc#9 ) <g/> ; мідниця ( <g/> « <g/> Тремтіли під молотом майстра нові мідниці <g/> » — « <g/> Під мінар <g/> .