Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#103 в Америці <g/> . Він відповів <g/> , що зустрітися не може <g/> , і так <g/> , мовляв <g/> , краще для нас обох <g/> . Але
doc#103 через багато років зустріч таки відбулася <g/> . І не одна <g/> , а дві <g/> . Коли я був у Києві <g/> , вже після 24
doc#103 , згадувати якісь факти <g/> , про які я нічого не знаю <g/> . Нібито коли в роки війни він потрапив до
doc#103 просив посприяти його визволенню <g/> , а я міг <g/> , та не захотів <g/> . Можливо <g/> , такий лист і справді був <g/> , але
doc#103 , такий лист і справді був <g/> , але до мене він ніколи не потрапляв <g/> . </p><p> Що ж до різних нагород чи високих
doc#103 до різних нагород чи високих визнань <g/> , я ніколи « <g/> не горів <g/> » бажанням їх мати <g/> . Але за те <g/> , чого
doc#103 присвятив її дослідженню впродовж XX століття не один десяток англомовних праць <g/> . Котрий з
doc#103 правопис під редакцією Василя Німчука <g/> . Він не ідеальний <g/> , але це найкращий варіянт з усіх
doc#103 Володимировичу <g/> , впродовж нашої розмови мені не дають спокою ось ці порожні стелажі у Вашому
doc#103 світу <g/> . Що сталося з цією бібліотекою <g/> ? </p><p> — Це не кабінет <g/> . Тут я проводив семінари для своїх
doc#103 , а тут хтось їх направив до мене <g/> . Я ніколи не рахував <g/> , скільки в моїй бібліотеці томів <g/> , але <g/> ,
doc#103 « <g/> з мистецтвом <g/> » <g/> , переважно українським <g/> , та й то не знаю <g/> , що з нею робити <g/> , кому вона потрібна <g/> ? </p><p> — А як
doc#103 : Україна — Европа — Америка <g/> » <g/> ? </p><p> — Третього тому не буде <g/> . Ніколи <g/> . Я навіть не починав його писати <g/> .
doc#103 » <g/> ? </p><p> — Третього тому не буде <g/> . Ніколи <g/> . Я навіть не починав його писати <g/> . Він мав би бути про Америку
doc#103 час <g/> , інше коло людей <g/> . Та й <g/> , зрештою <g/> , вже ні з ким не хочеться сваритися <g/> . В тих двох частинах я хотів
doc#103 , більшою мірою <g/> , ніж пересічно людина буває <g/> … Я не усвідомлював суті її життя тоді <g/> , але вона
doc#103 постає з межовою ясністю з її листів тепер <g/> . І це не тільки драма старости <g/> . Це також драма
doc#103 … » <g/> . За чимось у своєму житті Ви жалкуєте <g/> ? </p><p> — Ні <g/> . Я не маю жадних претенсій до свого життя <g/> . Все було <g/> ,