Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Тут час закінчити передмови і пора почати нашу історію <g/> . </p>
doc#1 А історію <g/> , тілько нашу <g/> , може вбгаю в 10 копійок <g/> .
doc#2 Тільки тепер відкривається вступ звуковим повторам ( <g/> У пОЛі кОЛос спОЛо- вів <g/> ) <g/> , переплескові рими <g/> : « <g/> Йди но <g/> , котку <g/> , йди <g/> , воркотку Присипляти нашу Злотку <g/> !
doc#7 Маленька поезія Зуєвського ставить великий хрест на всю нашу колопоетичну епігонаду <g/> .
doc#9 « <g/> Силує не Грушевський до сії мови <g/> , а його й других потреба вислову духа <g/> , — та стихійна сила <g/> , перед якою нічого не значить лемент людей <g/> , що низькооко хотять затримати нашу націю для домашнього обиходу <g/> , при мові баби Палажки <g/> »3. І на завершення своїх доказів І. Стешенко показує <g/> , що в Б. Грінченка і в С. Єфремова — а їх мову Нечуй-Левицький проголосив зразковою і вільною від ненависних йому новотворів і галицизмів — вживається <g/> , і то досить широко <g/> , чимало з проскрибованих суворим мовним критиком слів <g/> . </p>
doc#9 отличие <g/> ) <g/> , піднімати — підносити <g/> , женщина ( <g/> « <g/> Попереду всього піднімати нашу сестру <g/> , розвивати женщину <g/> » — Ч. 8 <g/> ; рос <g/> .
doc#9 Якщо не говорити про форму прошу <g/> , сприйняту з таким наголосом літературною мовою тільки в звуженому значенні формули ввічливосте <g/> , то в парадигмі теперішнього часу можна припускати західноукраїнські впливи тільки щодо поодиноких дієслів <g/> , і то досить давні <g/> , так що вони <g/> , власне <g/> , не входять у нашу тему — про впливи Галичини на нову українську літературну мову <g/> .
doc#9 <p> І все-таки <g/> , незважаючи на це <g/> , не можна погодитися з А. Кримським <g/> , коли він <g/> , говорячи про мову І. Франка <g/> , а розуміючи під нею взагалі мову галицького письменства й інтелігенції <g/> , пише <g/> : « <g/> Тільки ж коли говоритимем про граматику і правопис у Франка <g/> , то треба сконстатувати <g/> , що вони впливу на нашу Україну абсолютно не мали ніякого <g/> »lii <g/> .
doc#14 У нашу добу хворих нервів поет <g/> , що його ми потребуємо всією душею <g/> , — це той « <g/> кроткий пророк <g/> » ( <g/> але не в стилі Марка Вовчка <g/> , а поет нашої доби <g/> ) <g/> , що світить <g/> , огріває і оживляє убоге серце <g/> , неукрите <g/> , голоднеє <g/> .
doc#14 Вона тільки приносить у нашу поезію нову індивідуальність <g/> .
doc#15 В наслідок цього <g/> , з двох відмінних рис називних речень <g/> , вказаних Шахматовим <g/> , у Пєшковського непропорційно виростає і підкреслюється друга <g/> , менш важлива <g/> , і <g/> , на нашу думку <g/> , далеко не завжди характеристична і правильна <g/> .
doc#15 Це пояснюється і тим <g/> , що природа і генеза вказівних номінативних речень і того <g/> , що Пєшковський іменує називними номінативними реченнями <g/> , набагато прозоріші <g/> , і тим <g/> , що саме екзистенціяльні речення - і <g/> , на нашу думку <g/> , тільки вони - і заслуговують повністю на назву називних речень <g/> , бо лише в них з цілковитою рельєфністю і чіткістю виявляється суть даної синтаксичної конструкції <g/> . </p>
doc#15 <p> Називні речення <g/> , якого б " <g/> збірного <g/> " походження вони не були <g/> , стали якісно-новою конструкцією і при тому такою потрібною <g/> , що ми вже не можемо уявити нашу мову без них <g/> .
doc#16 В нашу добу це називається « <g/> демократизм <g/> » <g/> , але біймося модних термінів <g/> : вони дуже легко робляться порожніми й демагогічними <g/> .
doc#26 Про Матрьошу <g/> , </p><p> Про Парашу <g/> , радость нашу <g/> , </p><p> Султан <g/> , паркет <g/> , шпори <g/> . </p>
doc#26 Але вже і з простого зіставлення двох поетичних словників ясно видно <g/> , що Шевченко будує інший поетичний світ — пейзажно-ліричний <g/> , географічно визначений за допомогою деталів-символів ( <g/> українських <g/> ) <g/> , черпаних з ліричного ґатунку народньої пісні і пройнятих особистим сприйманням <g/> , як на нашу теперішню мірку — виразно сентиментальний <g/> .
doc#27 Знає добре нашу історію <g/> , а пісні так співає ( <g/> та все наські <g/> ) <g/> , що аж серце радується <g/> » ( <g/> 1847 <g/> ) <g/> , листи до неї <g/> , що їх <g/> , на жаль <g/> , маємо тільки два <g/> , 1856 року <g/> , — самі собою прекрасні описи ідилії ( <g/> і трохи — нудьги <g/> ) поміщицьких маєтків на Україні — прекрасні варіяції « <g/> Садка вишневого коло хати <g/> » <g/> , перенесеного з селянського до дідицького життя — листи ціне виходять поза межі простих настроїв <g/> , деталів щоденного побуту і тим самим окреслюють образ жінки вірної <g/> , доброї <g/> , чутливої <g/> , безмежно відданої своєму чоловікові <g/> , але
doc#27 Настане час <g/> , як не буде нас <g/> , що повинишпорюють і посписують усяку всячину нашу та й дивуватимуться <g/> : що як сі люде в такій темряві працювали і при такому темрявому світлі писали <g/> ?
doc#28 <p> Розкриймо наперед нашу тезу й скажімо <g/> : поезія Михайла Драй-Хмари – це типова поезія символіста – і при тому видатного символіста <g/> , що має право на своє окреме місце поруч інших помітних представників нашого символізму <g/> .
doc#31 За всяку ціну ми мусімо вивести нашу літературу на широку европейську арену <g/> .