Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 й майстерности і як це підносить тему пращура нашого <g/> . </p><p> А ось строфа з передостаннього вірша книги <g/> : </p>
doc#2 , секрет <g/> , утрачений більшістю поетів нашого часу <g/> . З цього погляду поезія Лятуринської —
doc#3 зберігалася далеко довше <g/> , подеколи навіть до нашого часу <g/> , здебільшого <g/> , щоправда <g/> , залишково <g/> .
doc#4 . І ми вже готові взяти цей образ у супутники нашого життя і <g/> , відтепер <g/> , іти разом з ним до кінця путі <g/> . </p>
doc#4 й ритмів « <g/> короля української поезії <g/> » початку нашого століття <g/> , оті « <g/> струни <g/> » <g/> , що « <g/> в серці мовкнуть <g/> » <g/> ,
doc#4 , що вважалися в XIX сторіччі й навіть на початку нашого занадто прозаїчними для поезії <g/> . Згода <g/> ?
doc#6 він сприймає лише інтуїтивно <g/> . А знавцеві нашого десятиріччя ( <g/> наступного мода може радикально
doc#6 , бо різні пляни співіснують у творчості нашого маляра і діють комплексно <g/> , отже було б
doc#6 форми нової ратуші ( <g/> City Hall <g/> ) <g/> , гордости нашого міста <g/> , маршують екзистенціялісти <g/> . “ <g/> Життя
doc#6 жовтої піщаної пустелі <g/> , і кидає ця “ <g/> гордість нашого міста <g/> ” чорну тінь на схід — себто від сонця <g/> , що
doc#6 ” 1563 року ( <g/> тепер у Відні <g/> ) <g/> , ратуша <g/> , “ <g/> гордість нашого міста <g/> ” <g/> , — символ порожньої людської пихи й
doc#6 у цьому сенсі <g/> , нашими <g/> , частиною культури нашого сьогодні <g/> , нашого естетичного світу <g/> . Коли
doc#6 , нашими <g/> , частиною культури нашого сьогодні <g/> , нашого естетичного світу <g/> . Коли Курилик проходив
doc#6 , його власні <g/> . Сам конфлікт — типовий для нашого часу <g/> . В цьому сенсі він був справжньою людиною
doc#7 європейського рівня <g/> . Тим часом так звані осяги нашого імітування неоклясицизму на еміграції мають
doc#7 Мак-Ліша <g/> . З мого погляду — це не головна лінія нашого поетичного розвитку <g/> . Але це розвиток <g/> , а не
doc#7 , але побічним струмком у широкому потоці нашого поетичного розвитку <g/> . </p><p> Наприкінці кілька слів
doc#9 вимові нашій настільки <g/> , що зовсім має подобу нашого українського слова <g/> , — тільки ще не ужитого в
doc#9 в свою літературу багато таких слів <g/> , що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно
doc#9 галицькі мовні елементи і як саме <g/> . При цьому з нашого розгляду вилучаємо ранні твори письменника <g/> ,