This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 | два речення <g/> . </p><p> Що нам скаже в цій справі | наше | прескриптивне і описове мовознавство <g/> ? </p> |
doc#9 | нашої народної словесности <g/> , зберегла | наше | слово від заглади <g/> . Тепер має Галичина повести |
doc#9 | і не покинуть своєї тенденції запроваджувать в | наше | письменство силу галицьких та вкупі з |
doc#9 | і треба було так і сказати <g/> : " <g/> С теченієм Бремені | наше | движеніє приняло такії розміри і форму <g/> , що |
doc#9 | такії розміри і форму <g/> , що правительство | наше | <g/> " і т. д.» <g/> . 1 </p><p> Цей об'єктивний зміст дискусії <g/> , |
doc#11 | , як Лютерів « <g/> Die feste Burg ist unser Gott <g/> » <g/> , як | наше | « <g/> Гей не дивуйте <g/> , добрії люди <g/> » <g/> , як французька |
doc#11 | , як не було шевченківським <g/> , до речі <g/> , | наше | « <g/> п'ятірне Гроно <g/> » <g/> , а перед тим зрілий |
doc#12 | або дієйменником <g/> , напр <g/> . <g/> : „Їхнє горе — | наше | горе <g/> , їхнє щастя — наше щастя <g/> . Власне горе <g/> , |
doc#12 | , напр <g/> . <g/> : „Їхнє горе — наше горе <g/> , їхнє щастя — | наше | щастя <g/> . Власне горе <g/> , власне щастя — ніщо“ ( |
doc#12 | , напр <g/> . <g/> : „В той день <g/> , з якого ми починаємо | наше | оповідання ( <g/> 6. лютого 1648 р. <g/> ) <g/> , в Несвічу було |
doc#16 | української « <g/> еліти <g/> » <g/> , спираючися на нібито | наше | старе письменство і Шевченка <g/> , то <g/> , справді <g/> , |
doc#16 | того <g/> : абсолютно переконані <g/> , що вісниківство | наше | має чималі заслуги в боротьбі українського |
doc#16 | « <g/> тривалість французького мислення <g/> » ' <g/> . </p> <p> | Наше | вісниківство не вирвалось з « <g/> пекельного |
doc#16 | і фашизм <g/> . Нема сумніву <g/> : якби він знав | наше | вісниківство <g/> , він би вписав його поруч <g/> . </p> |
doc#16 | і — хто знає — його внутрішню трагедію <g/> . | Наше | завдання тут <g/> , повторюємо <g/> , далеко скромніше <g/> : |
doc#16 | . Донцов пише <g/> , що в його ідеалі « <g/> народ <g/> … як | наше | зовнішнє тіло <g/> » <g/> , « <g/> як обузданий скот <g/> » мусить іти |
doc#21 | журналу <g/> , співпраця з МУРом як цілістю <g/> , | наше | право вето — і подорож кого-небудь з проводу |
doc#22 | письменства серед чужих <g/> , а й забути самим усе | наше | краще <g/> . Отже <g/> , нема сумніву <g/> , що ані Жіроду чи |
doc#24 | ніколи коментарями не буде вичерпаний <g/> . </p><p> І на | наше | останнє чому <g/> ? ми можемо тут дати тільки |
doc#25 | попередника цих шукань <g/> . Не будемо твердити <g/> , що | наше | покоління дійшло істини — наука ніколи не |