Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#80 « <g/> Що треба визнати — В. Домонтович <g/> , ніби дебютант у нашій літературі <g/> , — <g/> …
doc#76 Повернімось до нашої головної теми — семантичної <g/> , спробуймо встановити <g/> , чому саме на початку XX сторіччя <g/> , а надто після революції 1905 року <g/> , пішла мода на це зрадливе <g/> , підступне слово <g/> , передусім у застосуванні до культури <g/> , до мови <g/> … </p>
doc#40 <p> Далеко важливіші ті випадки <g/> , коли наше письмо підлягає семантичному принципові <g/> , намагаючися фіксувати моменти значення незалежно від іх звукового оформлення <g/> .
doc#101 — без перебільшення <g/> , один з найвищих авторитетів української гуманітарної науки <g/> , один з небагатьох наших культурних діячів <g/> , хто вводив здобутки національного творчого духу в німецькомовне та англомовне середовище <g/> ,
doc#70 Від часу <g/> , коли нема Шевченка <g/> , наша літературна мова розвивалася в річищі мішано-діалектної <g/> .
doc#31 Він пише <g/> : « <g/> Не треба плутати нашого політичного союзу з літературою <g/> » <g/> .
doc#41 Те саме і в наші дні <g/> , в нашій літературі <g/> : Осьмаччин « <g/> Старший боярин <g/> » росте з « <g/> лубочної <g/> » повісти <g/> , « <g/> Доктор Серафікус <g/> » — з анекдоти <g/> . </p>
doc#73 Але загалом у своїх кращих проявах наша проза стоїть на досить високому стильовому рівні <g/> , а ідеологічно нерідко випереджає інші прояви нашого суспільного життя <g/> , передусім політичного <g/> . </p>
doc#12 : „Їхнє горе — наше горе <g/> , їхнє щастя — наше щастя <g/> .
doc#77 <p> Правда <g/> , це не вичерпна автобіографія провідного покоління наших років <g/> .
doc#80 <p> Сьогодні не можна написати остаточно « <g/> сьомого розділу <g/> » нашої статті про Домонтовича <g/> , — тут цей розділ названо « <g/> замість розділу 7 <g/> » <g/> , але можна з певністю писати про Домонтовича як талановитого й своєрідного письменника <g/> , що має своє місце в історії української літератури ‘ <g/> .
doc#68 козак безверхий упаде <g/> » ( <g/> « <g/> Бували войни <g/> » <g/> ) — в Стуса <g/> : « <g/> і царство це — минеться без клятв і без карань <g/> » <g/> ; у Шевченка — « <g/> на нашій — не своїй землі <g/> » ( <g/> « <g/> Мені однаково <g/> » <g/> ) - у Стуса « <g/> нестерпна рідна чужина <g/> » і ще раз <g/> : « <g/> на цій пахкій <g/> , а не своїй землі <g/> » <g/> ; у Шевченка - « <g/> голову схопивши в руки <g/> , дивуєшся <g/> , чому не йде апостол правди і науки <g/> » ( <g/> « <g/> І день іде <g/> » <g/> ) - у Стуса <g/> : « <g/> А ти все ждеш <g/> .
doc#26 Про Матрьошу <g/> , </p><p> Про Парашу <g/> , радость нашу <g/> , </p><p> Султан <g/> , паркет <g/> , шпори <g/> . </p>
doc#85 А чи не подумав наш шановний філософ одчаю й зречення <g/> , що саме пізнання <g/> , самий процес пізнання <g/> , — якщо пристати до його критеріїв <g/> , — теж може давати щастя <g/> ?
doc#97 Ось прогалина в наших відомостях про поетове життя <g/> .
doc#52 Як в образотворчому мистецтві <g/> , в писаннях наших чим раз частіше вдаємося до « <g/> мішаних засобів <g/> » <g/> , сказати б <g/> , вклеюємо речі в картини <g/> , розмальовуємо скульптуру <g/> , намагаємося зробити пласке опуклим <g/> , а опукле пласким <g/> , шукаючи вищої реальности <g/> , чимраз більше усвідомлюючи <g/> , що речі й явища можуть бути відокремлені в нашій класифікаційній уяві <g/> , але не в житті і не в реальності ідеальній <g/> .
doc#81 Лишивши по домівках старих ( <g/> мами Оксанина й моя <g/> ) <g/> , малих ( <g/> двоє Оксаниних хлопців і Лавріненків крихітний Микола <g/> ) і без'язиких ( <g/> Маруся <g/> , потенційна Марія Данилівна <g/> ) <g/> , ми троє одчайдушно вирушили до німецьких господарів міста й наших доль <g/> .
doc#76 — Ю. Ш. <g/> ] <g/> , католицизма и горько жалуются на наше невнимание <g/> » ( <g/> Поґодін <g/> , 4 <g/> , 27 <g/> ) <g/> .
doc#40 Для цих речень характеристично <g/> , що <g/> , перетворивши підрядне речення на головне <g/> , а головне на підрядне <g/> , дістаємо причинове складне речення <g/> , як от у нашому прикладі <g/> : « <g/> Швидко раки стали зовсім ні по чому <g/> , бо їх щодень вивозили на торг цілі мішки« <g/> . </p>
doc#42 Тільки висловлена мовою нашого часу <g/> . </p>