Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 жовтої піщаної пустелі <g/> , і кидає ця “ <g/> гордість нашого міста <g/> ” чорну тінь на схід — себто від сонця <g/> , що
doc#6 ” 1563 року ( <g/> тепер у Відні <g/> ) <g/> , ратуша <g/> , “ <g/> гордість нашого міста <g/> ” <g/> , — символ порожньої людської пихи й
doc#6 протиабортна картина з торонтської серії “ <g/> Наш Mi-Лай <g/> , масове вбивство коло Гайланд-Кріку <g/> ”
doc#6 дітей <g/> , для Курилика — символ озвіріння нашої цивілізації <g/> , але аж ніяк не щоденна реальність
doc#6 що Курилик називав “ <g/> символами <g/> ” <g/> . На теперішній нашій виставці такі “ <g/> символи <g/> ” можна знайти на
doc#6 неповторними й <g/> , кінець-кінцем у цьому сенсі <g/> , нашими <g/> , частиною культури нашого сьогодні <g/> , нашого
doc#6 у цьому сенсі <g/> , нашими <g/> , частиною культури нашого сьогодні <g/> , нашого естетичного світу <g/> . Коли
doc#6 , нашими <g/> , частиною культури нашого сьогодні <g/> , нашого естетичного світу <g/> . Коли Курилик проходив
doc#6 темою — життя Ван Гога <g/> , воно бо могло здаватися нашому мистцеві де в чому паралельним з його власним <g/> :
doc#6 Тема Курилика як читача потребує опрацювання <g/> , наші відомості про це випадкові <g/> . Ми не знаємо <g/> ,
doc#6 — це експерименти в кольорах <g/> . ( <g/> На нашій виставці почасти “ <g/> Ось мій ворог <g/> ” — ч. 25 <g/> ) <g/> . </p><p> Все це
doc#6 що Айсікс узяв Курилика під своє крильце <g/> , так що наш мистець опинився в товаристві самих
doc#6 , його власні <g/> . Сам конфлікт — типовий для нашого часу <g/> . В цьому сенсі він був справжньою людиною
doc#7 єдину школу <g/> , — в суті речі і ті і другі хочуть <g/> , щоб наша поезія « <g/> перебивала копію солодких руських
doc#7 європейського рівня <g/> . Тим часом так звані осяги нашого імітування неоклясицизму на еміграції мають
doc#7 Голос Америки <g/> » <g/> . <g/> ) </p><p> Я ніколи не думав <g/> , що майбутнє нашої поезії лежить у копіюванні Европи <g/> . Мені завжди
doc#7 поезії <g/> . </p><p> Вага невеличкого вірша Зуєвського для нашої поезії в тому <g/> , що це <g/> , скільки знаю <g/> , перше в нас
doc#7 Мак-Ліша <g/> . З мого погляду — це не головна лінія нашого поетичного розвитку <g/> . Але це розвиток <g/> , а не
doc#7 поезія Зуєвського ставить великий хрест на всю нашу колопоетичну епігонаду <g/> . Вона викриває
doc#7 . Я б назвав її чистою або абсолютною поезією <g/> . Наша мова обтяжена зв'язками з фактами <g/> , з дійсністю