Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 <p> Що нам скаже в цій справі наше прескриптивне і описове мовознавство <g/> ? </p>
doc#3 <p> Усе <g/> , здається <g/> , вимагає допущення наших конструкцій до літературної мови — і дані літератури останнього півтора століття і показники діялектології <g/> .
doc#3 Більшість дослідників і популяризаторів просто не помічають чи воліють не помічати еволюції наших конструкцій <g/> , мимохідь кинуть словечко про те <g/> , що вони звуть традиційно « <g/> збірними числівниками <g/> » ( <g/> хоч які ті числівники сьогодні далекі від збірности <g/> ) і на тому ставлять крапку <g/> .
doc#3 І.К.Білодіда <g/> , Київ <g/> , 1969. Нашим числівниковим конструкціям тут присвячено півтори сторінки <g/> , 239 — 240. Опис туг синхронно- статичний <g/> , динаміки наших конструкцій не показано <g/> .
doc#3 І.К.Білодіда <g/> , Київ <g/> , 1969. Нашим числівниковим конструкціям тут присвячено півтори сторінки <g/> , 239 — 240. Опис туг синхронно- статичний <g/> , динаміки наших конструкцій не показано <g/> .
doc#4 Не кажу вже про те <g/> , що стилістично вона існує в річищі Олесевої поезії <g/> , яка виразно позначилася на « <g/> старих <g/> » поезіях нашої авторки і якої вона так рішуче й успішно позбулася в « <g/> нових <g/> » ( <g/> хоч цей рядок трапився саме в одній з « <g/> нових <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 Але мотив гармонії й вірности подружнього життя аж геть у старість <g/> , живого теплом споминів про все спільно пережите в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » поезіях авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> Це наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій ніжний дотик чи докір терпкий <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Батьківщина <g/> » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> .
doc#4 Філемон ще намагається не помічати того <g/> , що — коли дозволю собі анахронізм — Тичина окреслював словами « <g/> До пустель <g/> , каналу й річки Наші славні п'ятирічки Мов би до дітей <g/> » <g/> , що коїться довкруги <g/> .
doc#4 І ми вже готові взяти цей образ у супутники нашого життя і <g/> , відтепер <g/> , іти разом з ним до кінця путі <g/> . </p>
doc#4 І в головному <g/> , тепер можна вже й це сказати <g/> , зосереджуюся на тих образно-емоційних комплексах <g/> , що <g/> , як на мене <g/> , характеризують цю творчість як феномен серед інших індивідуальних феноменів нашої й світової поезії <g/> .
doc#4 І ще в давніших з « <g/> нових <g/> » поезій тут і там ловимо кусники образности й ритмів « <g/> короля української поезії <g/> » початку нашого століття <g/> , оті « <g/> струни <g/> » <g/> , що « <g/> в серці мовкнуть <g/> » <g/> , оте « <g/> серце надвоє роздерте <g/> » <g/> , на яке спокусився й наш чи не найкращий критик <g/> , оті заколисливі ритми на зразок — </p><p> Що батьківщина нам <g/> , борцям упертим </p><p> За право вмерти не в чужій землі <g/> … </p>
doc#4 І ще в давніших з « <g/> нових <g/> » поезій тут і там ловимо кусники образности й ритмів « <g/> короля української поезії <g/> » початку нашого століття <g/> , оті « <g/> струни <g/> » <g/> , що « <g/> в серці мовкнуть <g/> » <g/> , оте « <g/> серце надвоє роздерте <g/> » <g/> , на яке спокусився й наш чи не найкращий критик <g/> , оті заколисливі ритми на зразок — </p><p> Що батьківщина нам <g/> , борцям упертим </p><p> За право вмерти не в чужій землі <g/> … </p>
doc#4 Зформулюймо її так <g/> : Засоби поетичної техніки Наталі Лівицької- Холодної <g/> , взяті в сумі й взаємодії <g/> , творять у її « <g/> нових <g/> » поезіях ( <g/> чи новій поезії <g/> ) неповторний стиль <g/> , якого не поплутаєш ні з яким іншим <g/> , хоч він і йде в річищі вичищення новітньої поезії від котурняної бутафорії й чимраз більшого включення до цієї поезії елементів <g/> , що вважалися в XIX сторіччі й навіть на початку нашого занадто прозаїчними для поезії <g/> .
doc#5 І ще більше тоді <g/> , коли він дозволяє собі здати справу з марности повстання розуму <g/> , частини <g/> , проти закону всесвіту <g/> , цілого <g/> : « <g/> Наші пояснення всі нікчемні й нічого <g/> , зрештою <g/> , не пояснюють <g/> .
doc#5 Він дещо більше поширився в наші дні <g/> , але і він був завжди <g/> , тільки вражав не кожного <g/> , а поодиноких людей <g/> .
doc#5 Він наче відчув темне провалля наступних десятиліть <g/> , як відчував його Іван Дніпровський <g/> , казавши <g/> : « <g/> Гнида розкошує на нашій прекрасній планеті <g/> …
doc#5 Наш <g/> !
doc#6 А знавцеві нашого десятиріччя ( <g/> наступного мода може радикально змінитися <g/> ) ці риси настільки неприйнятні <g/> , що він <g/> , відштовхнений ними <g/> , часто вже не спроможний бачити за ними іншої <g/> , суто-мистецької реальности <g/> , інших плянів Куриликової творчости <g/> .
doc#6 Та перше <g/> , ніж іти до тих інших плянів <g/> , захованих на більших глибинах <g/> , варт сказати кілька слів про <g/> , власне <g/> , ці відзнаки поверхні <g/> , бо різні пляни співіснують у творчості нашого маляра і діють комплексно <g/> , отже було б незадоволенним снобізмом відтруситися від тих рис <g/> , що першими заполонюють увагу глядача <g/> , й заплющити на них очі <g/> . </p>
doc#6 <p> Він пише <g/> : </p><p> “ <g/> У центрі картини навколо осередкової форми нової ратуші ( <g/> City Hall <g/> ) <g/> , гордости нашого міста <g/> , маршують екзистенціялісти <g/> .