Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Тут час закінчити передмови і пора почати нашу історію <g/> . </p>
doc#0 ( <g/> Песимізму наша конституція не забороняє <g/> .
doc#0 Світ від цього не змінився <g/> , чи він може змінитися <g/> , але наші руки чисті <g/> .
doc#0 Ідеально і по-різному <g/> , це — і тут ми в безпосередній нашій темі — Сковорода і <g/> …
doc#0 Зовсім недавно <g/> , в нашому столітті <g/> , як кодекс поведінки воно виявилося <g/> , наприклад <g/> , у Гашка <g/> .
doc#1 Іван Франко <g/> , посилаючи Уляні Кравченко примірник « <g/> Марії <g/> » <g/> , писав <g/> : « <g/> Єсть се <g/> , по моїй думці <g/> , найкраща перла нашої поезії <g/> , — чигайте її <g/> , і вчитуйтесь добре <g/> , і пильно придивляйтесь <g/> , як можна речі <g/> , на око прозаїчні <g/> , піднести до високої поези <g/> , як можна малими средствами <g/> , кількома простими словами викликати велике враження <g/> » 1. </p><p> Як « <g/> Марія <g/> » <g/> , так і « <g/> Неофіти <g/> » творять враження універсальносте <g/> .
doc#1 У Біблії образи жаху й кари знаходимо тільки у двох віршах <g/> : « <g/> Ашшур не спасе нас <g/> , не будемо їздити ми на коні <g/> , і вже не скажемо чинові рук наших <g/> : Боже наш <g/> » <g/> . </p>
doc#1 У Біблії образи жаху й кари знаходимо тільки у двох віршах <g/> : « <g/> Ашшур не спасе нас <g/> , не будемо їздити ми на коні <g/> , і вже не скажемо чинові рук наших <g/> : Боже наш <g/> » <g/> . </p>
doc#1 А історію <g/> , тілько нашу <g/> , може вбгаю в 10 копійок <g/> .
doc#2 Василь Барка знайшов у її творчості « <g/> погляд з яким діти приходять від незнаного нам янгольського поля 1 знаходять наш світ новим <g/> , свіжим <g/> , цікавим <g/> » <g/> .
doc#2 І тільки по хвилині роздуму стає ясно <g/> , скільки в цьому сміливости й майстерности і як це підносить тему пращура нашого <g/> . </p>
doc#2 Хіба тік би Дунай до Чорного моря <g/> , якби не той струмочок <g/> , — можуть відповісти нам наші противники <g/> . </p>
doc#2 Але не це головне в створенні власного стилю і власного світу <g/> , що його ми залюбки погоджуємося вмістити в перші віки нашої передісторії <g/> . </p>
doc#2 Таємниця вміння поетчиного зробити своє універсальним і в кожному прояві об'єктивного світобігу відкрити якусь грань самої себе <g/> , ні на мить не стаючи егоцентричною і ні на мить не втрачаючи своєї індивідуальности — вміння ототожнюватися <g/> , не розтоплюючися <g/> , — це таємниця бути гармонійною <g/> , секрет <g/> , утрачений більшістю поетів нашого часу <g/> .
doc#2 З цього погляду поезія Лятуринської — повна протилежність поезії Осьмачки <g/> , це два полюси нашої поезії сьогодні <g/> . </p>
doc#2 Тільки тепер відкривається вступ звуковим повторам ( <g/> У пОЛі кОЛос спОЛо- вів <g/> ) <g/> , переплескові рими <g/> : « <g/> Йди но <g/> , котку <g/> , йди <g/> , воркотку Присипляти нашу Злотку <g/> !
doc#2 Чи багато хто з наших поетів може цим похвалитися <g/> ?
doc#2 І може не тільки з наших <g/> . </p>
doc#3 Та ба <g/> , нічого подібного не трапилося в нашому випадку <g/> .
doc#3 На захід від цієї території двоїна зберігалася далеко довше <g/> , подеколи навіть до нашого часу <g/> , здебільшого <g/> , щоправда <g/> , залишково <g/> .