Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 Такий є механізм задубіння <g/> » ( <g/> с. 45 <g/> ) <g/> ; « <g/> Коли наш партнер у дискусії не дбає за те <g/> , щоб дотримуватися правди <g/> , коли він не має волі до правди <g/> , він духовний варвар <g/> .
doc#16 <p> Чи є теоретики цієї концепції в наш час <g/> ?
doc#17 <p> Окремою темою могло б бути творче відтворення в п'єсі й виставі традицій українського народнього театру – того самого <g/> , що виродився в наш так званий « <g/> етнографічно-побутовий <g/> » театр і що його справжні традиції так цінили Микола Куліш і Лесь Курбас <g/> .
doc#20 Ми намагалися підсумувати наш радянський досвід <g/> .
doc#22 <p> Стало трюїзмом казати <g/> , що в наш час політика вдерлася до всіх ділянок людського життя <g/> .
doc#25 <p> Завданням цього нарису й було показати в головних рисах <g/> , у чому Михальчук був зв'язаний із своїм часом <g/> , а в чому він може говорити з нами як наш сучасник <g/> .
doc#26 У наш час у таких випадках говоримо про початківців <g/> .
doc#27 Що ж <g/> , коли гге прийшов ще наш час про чугунки дбати <g/> ?
doc#27 « <g/> Язик наш виведе наяв багато дечого такого <g/> , що по-московськи зроду не розкажеш <g/> , і сама московська словесність зацвіте новим цвітом <g/> » ( <g/> до Ґалаґана <g/> , 1857 <g/> ) <g/> .
doc#28 <p> </doc> </p><p> I. ТЕЗА </p><p> Останній час приносить нам одну за однією спроби по-новому <g/> , глибше глянути на наш літературний процес двадцятих років <g/> .
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> Хірон <g/> » <g/> ) </p><p> або у звертанні до Олександрії <g/> : </p><p> О серце світу <g/> , муз житло нове <g/> , </p><p> Наш Геліконе <g/> , наша Пієріє <g/> ! </p>
doc#28 Чатирдаг для нього – « <g/> богам висот поставлений вівтар <g/> » <g/> , « <g/> наш найсвятіший храм <g/> » <g/> , – а поруч згадки про справжні зруйновані храми античности <g/> , про « <g/> храм Артеміди <g/> , перший Партеніт <g/> » <g/> .
doc#28 Поет у Баришівці під Києвом зі своїми друзями служать « <g/> владиці Аполлону <g/> , і тліє ладан наш на вбогім олтарі <g/> » <g/> .
doc#28 чорний сум <g/> , безмовний жаль наліг </p><p> На берег наш <g/> , на скитські перелоги <g/> …
doc#30 Чорнуху вже мало показують <g/> , натомість толерантність товчуть в обидва вуха <g/> , і про те саме проповідує наш Президент <g/> , який на фільми не ходить <g/> , а російські й поготів7. У підсумку <g/> , — любімося <g/> , а свою вовчу думку тримаймо <g/> . </p>
doc#30 Дуже наш пенсіонер уболіває <g/> , шо не знайшов у книжці <g/> , чого сподівався — українського сексу в полях <g/> , а у Вас секс не в полях <g/> , виходить <g/> , отже <g/> , що не український <g/> , і так Ви його ніби й піддурили <g/> .
doc#30 А що на це наш Богданчик <g/> ?
doc#30 І світ новий — він буде наш <g/> .
doc#31 Вимога ця <g/> , самоочевидна в наш час <g/> , не була позбавлена революційности тоді <g/> , але навіть і тоді <g/> , імовірно <g/> , вона б не викликала вибуху пристрастей <g/> , якби була висловлена в такій абстрактній і безособовій формі <g/> , як тут <g/> .
doc#31 В її тогочасному стані вона для нього « <g/> Хохландія <g/> » ( <g/> с. 101 <g/> ) <g/> , « <g/> країна рабської психології <g/> » ( <g/> с. 50 <g/> ) <g/> , де живеш « <g/> серед дикунів <g/> » ( <g/> с. 52 <g/> ) <g/> , де панує « <g/> культурне позадництво <g/> » ( <g/> є. 50 <g/> ) і де « <g/> без російського дириґента наш культурник не мислить себе <g/> » ( <g/> с. 50 <g/> ) <g/> .