Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 У Біблії образи жаху й кари знаходимо тільки у двох віршах <g/> : « <g/> Ашшур не спасе нас <g/> , не будемо їздити ми на коні <g/> , і вже не скажемо чинові рук наших <g/> : Боже наш <g/> » <g/> . </p>
doc#2 Василь Барка знайшов у її творчості « <g/> погляд з яким діти приходять від незнаного нам янгольського поля 1 знаходять наш світ новим <g/> , свіжим <g/> , цікавим <g/> » <g/> .
doc#4 І ще в давніших з « <g/> нових <g/> » поезій тут і там ловимо кусники образности й ритмів « <g/> короля української поезії <g/> » початку нашого століття <g/> , оті « <g/> струни <g/> » <g/> , що « <g/> в серці мовкнуть <g/> » <g/> , оте « <g/> серце надвоє роздерте <g/> » <g/> , на яке спокусився й наш чи не найкращий критик <g/> , оті заколисливі ритми на зразок — </p><p> Що батьківщина нам <g/> , борцям упертим </p><p> За право вмерти не в чужій землі <g/> … </p>
doc#5 Наш <g/> !
doc#6 Його протиабортна картина з торонтської серії “ <g/> Наш Mi-Лай <g/> , масове вбивство коло Гайланд-Кріку <g/> ” має на задньому пляні фотографічно схоплений ( <g/> і справді з фотографії змальований <g/> ) шпиталь Скарборо-Сентеніял <g/> .
doc#6 Може <g/> , це й було <g/> , до речі <g/> , однією з причин того <g/> , що Айсікс узяв Курилика під своє крильце <g/> , так що наш мистець опинився в товаристві самих абстракціоністів <g/> . </p>
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .
doc#9 Звідтам надіялись ми приобрісти в час теперішного язикового розвою тоє <g/> , що нам ілі вовся не стає <g/> , ілі <g/> , що у нас не точно єсть розвите <g/> ; навзаїм же ради ми били хоть би показати братной Україні наш домашній плод <g/> , щосьмо его с трудом духа під отмінними обстоятельствами із себе возростили <g/> »4. Як бачимо <g/> , і консервативні елементи в той медовий місяць молодого українського слова згодні йти на зближення з цим словом <g/> ; тільки народовці ладні переймати його цілком <g/> , а консервативні елементи згодні тільки доповнювати ним те <g/> , що визнають за прогалину в виробленій ними мовній системі орієнтованого частково на Москву <g/> , а частково на норми ще Мелетія Смотрицького язичия <g/> . </p>
doc#9 І коли так судить об мові <g/> , то треба те ж саме розважити й у всьому <g/> , і хисту національного не треба розвивать <g/> , — ні музики <g/> , нічого <g/> , — нехай буде все тільки на ступні первісно- народному <g/> : значить і науки не посувать <g/> , досить того світогляду <g/> , який має наш простий чоловік <g/> !
doc#9 Це по-хорватськи або по-словацьки <g/> , тільки не по-нашому <g/> : ну <g/> , прочитайте самі хоч одну передову статтю <g/> : " <g/> Суспільний рух з протягом часу набрав такої сили і прибрав таку форму <g/> , що уряд наш <g/> " і т. д. Ну <g/> , хто розбере цю фразу <g/> ?
doc#9 мелодія <g/> » <g/> , І <g/> , 103 <g/> ) <g/> ; думливий ( <g/> « <g/> Гектор наш Думливу голову шолом зброїв <g/> » — « <g/> Кассандра <g/> » <g/> , VI <g/> , 163 <g/> ) <g/> ; загарливий ( <g/> « <g/> Загарливо копає землю <g/> » — « <g/> На полі крови <g/> » <g/> , VIII <g/> , ЗО <g/> ; Жел <g/> .
doc#9 ) <g/> ; западати в що ( <g/> « <g/> Могили царські почали западати в руїну <g/> » — « <g/> Ра-Менеїс <g/> » <g/> , II <g/> , 60 <g/> ) <g/> ; пізнатися ( <g/> « <g/> Я був у гімназії <g/> , як ми пізналися <g/> » — « <g/> Прощання <g/> » <g/> , XI <g/> , 165 <g/> ) <g/> ; пописуватися ( <g/> « <g/> І як там делегат наш На ньому ( <g/> conseil <g/> .
doc#9 Почасти і головне внаслідок загального відкритішого характеру вимови східноукраїнських говірок ( <g/> який генетично <g/> , мабуть <g/> , пояснюється участю північноукраїнських говірок у самому процесі формування східноукраїнських говірок <g/> ) <g/> , а почасти внаслідок двомовности східноукраїнської інтелігенції ( <g/> українська і російська мови <g/> ) в мові останньої в наш час з'являється подекуди навіть такий крайній вияв нахилу до відкритого характеру артикуляційної бази <g/> , як акання <g/> .
doc#9 Важливіше підкреслити те <g/> , що принцип — назвімо це — відокремленої дводіялектності <g/> , на якому базується зокрема хорватський варіянт сербохорватської літературної мови <g/> , актуальний і в наш час <g/> .
doc#11 А якби чомусь не виходило <g/> , — наш рідний Чортопіль завжди вам і нам до послуг <g/> .
doc#15 Однак <g/> , і погляд на називні речення як на неповні теж іще має в наш час своїх прихильників <g/> .
doc#15 <p> Наш огляд важливіших висловлювань про називні речення приводить до не дуже втішних висновків <g/> .
doc#15 Для цього треба тільки <g/> , щоб послабився його зв'язок з дальшим реченням <g/> , щоб наш іменник набрав до певної міри самодостатнього характеру <g/> .
doc#16 Це прекрасно потверджує і наш ватажок леопардизму <g/> .
doc#16 Справді <g/> , на перший погляд вісниківство саме й плекало наш традиціоналізм <g/> .