Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#5 Наш <g/> !
doc#90 Наші крила тільки розгортаються <g/> !
doc#62 " <g/> Наша українськість <g/> , - каже вона <g/> , - не підпадає під жадні вітри <g/> , не йде на жадні компроміси <g/> " ( <g/> с. 604 <g/> ) <g/> .
doc#16 І виходить <g/> , ніби Юрій Косач обстоював «" <g/> братерство <g/> " нашого народу з московським <g/> » <g/> , хоч ні на що подібне в його статті ані натяку нема <g/> .
doc#16 і за співпрацю націй <g/> , особливо за " <g/> споконвічне братство <g/> " нашого народу з московським <g/> » <g/> .
doc#62 Є цікаве висловлення про початок відходу Росії від " <g/> якобінізму <g/> " й переходу до " <g/> наших <g/> " <g/> , так би мовити <g/> , " <g/> жірондистсько-американських <g/> " ідей ( <g/> 1889 <g/> ) <g/> , із посиланням на ідеї кирило-методіївські <g/> . </p>
doc#75 « <g/> Я — мрійник і з висоти свого незрівняного нахабства плюю на слинявий " <g/> скепсис <g/> " нашого скептичного віку <g/> » <g/> , — так написав Хвильовий про себе <g/> .
doc#62 Маланюкові - 27 <g/> , Лівицькій ( <g/> тоді ще просто Лівицькій <g/> , одруження з Петром Холодним ще справа майбутнього <g/> , хоч уже близького <g/> ) - 19. І як утриматися від легкої посмішки на всю його параду вигуків і тире <g/> , на " <g/> голубий настрій <g/> " <g/> , на вітер <g/> , що грає на арфі <g/> , на черешні <g/> , що цвітуть у серці <g/> , на " <g/> весну мою бузкову <g/> " <g/> , на сни про Таїті і " <g/> нашу оселю під пальмами <g/> " <g/> , на заяву " <g/> ми - легенда <g/> " в супроводі <g/> , звісно <g/> , ще одного знака оклику <g/> , а може <g/> , найбільше - на пряме посилання на свої - нівроку - літературні джерела <g/> : від " <g/> Вікторії <g/> " Кнута Гамсуна до біблійної " <g/> Пісні пісень <g/> " ( <g/> с. 228 <g/> ) <g/> . </p>
doc#28 Він і сам признає за собою відсутність ліричної безпосередности <g/> » ( <g/> Наші літературознавці і полемісти // Червоний Шлях <g/> .
doc#102 ) <g/> , « <g/> Три профілі <g/> : До перевидання праць наддніпрянських мовознавців у Львові <g/> » ( <g/> Наші дні <g/> , 1943 <g/> ) <g/> , « <g/> Незаступна втрата <g/> : Василь Сімович — мовознавець <g/> » (
doc#40 Першу з них ми будемо називати « <g/> авторське пояснення« <g/> , другу — « <g/> власне пряма мова <g/> » ( <g/> наша граматична термінологія тут така ж недосконала і з тих же причин <g/> , як і при окресленні складного речення — див <g/> .
doc#102 дні <g/> , 1943 <g/> ) <g/> , « <g/> Незаступна втрата <g/> : Василь Сімович — мовознавець <g/> » ( <g/> Наші дні <g/> , 1944 <g/> ) <g/> , « <g/> Неповажна спроба <g/> . Українсько-англійський словник <g/> » ( <g/> [ <g/> рец
doc#81 Але ступінь учиненої шкоди треба міряти в відношенні до попередньої міри добра і зла <g/> , і тоді мої ( <g/> наші — мої й Зуніна <g/> , мої й Осокіна <g/> ) вчинки в такому відносному балянсі не різняться від Гітлерових і Сталінових <g/> .
doc#40 Тому в вимові здебільшого буває відокремлене постпозитивне сумарне слово ( <g/> якщо воно не надто коротке і не становить собою головного члена речення <g/> ) або постпозитивний ряд ( <g/> Наша пунктуація в цьому випадку не завжди відбиває інтонаційне відокремлення <g/> ) <g/> . </p>
doc#28 ) наші критики досі не хотіли помічати <g/> .
doc#84 ) Наш глядач вдоволений <g/> .
doc#49 Після Шевченкового « <g/> Вишневого садка <g/> » <g/> , « <g/> Сонце заходить <g/> » і « <g/> Сну <g/> » ( <g/> « <g/> На панщині пшеницю жала <g/> » <g/> ) наша література <g/> , за дуже рідкими винятками <g/> , забула про такий тон <g/> .
doc#70 <p> Коли порівняти мовний узус ( <g/> вжиток <g/> ) наших днів <g/> , приміром <g/> , у пресі <g/> , з пере-двоєнним <g/> , годі не помітити <g/> , що багатьох слів того часу сьогодні нема в обігу <g/> .
doc#40 Загалом частішають випадки <g/> , коли клична форма стає ознакою поетичної мови Одначе і цей процес далекий від завершення <g/> , і загалом нормою літературної мови лишається вживання кличної форми <g/> , особливо від сліз великої поширености ( <g/> імена осіб <g/> , назви ступенів споріднености тощо <g/> ) </p><p> Наш огляд відмінювання іменників закінчимо відомостями про відмінювання іменників <g/> , що вживаються тільки в множині ( <g/> т. зв <g/> .
doc#55 Караджічів Тршіч був мономовний ( <g/> не враховуючи турецькі домішки <g/> ) <g/> , наші Моринці — в широкому сенсі слова двомовні <g/> .