Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 « <g/> Перверсія <g/> » — в річищі найсправжнісіньких наших традицій <g/> ; попри і крізь підступи — о <g/> ,
doc#12 . </p><p> 8. Назви часописів <g/> , заголовки творів <g/> , напр <g/> . <g/> : Наші Дні <g/> , Літературний Журнал <g/> , Гайдамаки <g/> . </p><p> Але в
doc#14 . Стан такий <g/> , що тільки Маланюк сьогодні в нашій поезії може піти далі від Маланюка <g/> . </p><p> І навіть
doc#14 . </p><p> Місія Кассандри вдячна в спокійні епохи <g/> . У нашу добу хворих нервів поет <g/> , що його ми потребуємо
doc#14 пророк <g/> » ( <g/> але не в стилі Марка Вовчка <g/> , а поет нашої доби <g/> ) <g/> , що світить <g/> , огріває і оживляє убоге
doc#15 , у стверджувальній функції <g/> . Зовсім інша річ у нашому тексті <g/> . Речення <g/> , приміром <g/> , ніч край вікна або в
doc#15 не може не наближатися до ролі підмета в нашому сучасному логіко- граматичному сприйнятті <g/> ,
doc#16 , що не можна зформувати жадного осуду кризи нашого часу інакше <g/> , як на основі її загального
doc#16 , на перший погляд вісниківство саме й плекало наш традиціоналізм <g/> . Але тільки на перший погляд <g/> .
doc#16 і — хто знає — його внутрішню трагедію <g/> . Наше завдання тут <g/> , повторюємо <g/> , далеко скромніше <g/> :
doc#16 « <g/> черні <g/> » <g/> . </p><p> Донцов сам недвозначно вказує в « <g/> Дусі нашої давнини <g/> » на те <g/> , що його система становить собою
doc#16 її " <g/> за <g/> " і " <g/> проти <g/> " <g/> . І ось коли <g/> , здається <g/> , наша політична ідея почала приймати окреслену й
doc#19 , найгарячіша наша нужда <g/> . Поки інтелігенція наша буде без літературно-наукової мови <g/> , поти
doc#19 і простотою <g/> , своєю силою й здоров'ям ( <g/> « <g/> По- нашому той гарний <g/> , хто здоров'ям пашить та силою грає <g/> »
doc#19 говорити про рідкий взагалі і чи не єдиний у нашій літературі роман у діялогах <g/> . Відповідає цьому
doc#20 заль київської школи <g/> . Лавріненкова була поруч нашої <g/> . Не було нічого милішого <g/> , як ходити в ґості
doc#20 » Павла Тичини <g/> , про Олександра Білецького <g/> , нашого спільного з Юрком університетського вчителя <g/> .
doc#22 письменства серед чужих <g/> , а й забути самим усе наше краще <g/> . Отже <g/> , нема сумніву <g/> , що ані Жіроду чи
doc#22 про ( <g/> своєрідний і чисто французький <g/> ) варіант нашого трагікомедійного твору <g/> . І підкреслимо ще раз <g/> :
doc#22 з провідних тем сучасного світу <g/> . Її поставила наша література <g/> . До її розв'язання наблизилася