Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Не говоритиму вже про те <g/> , що тепер у мові самого Б. Грінченка є чимало галицьких елементів <g/> , — обмежуся на одному прикладі <g/> : « <g/> Наші літерати трохи перечислилися на своїх силах <g/> »3. Далеко важливіше <g/> , що він і принципово <g/> , теоретично стоїть тепер на зовсім інших <g/> , де в чому діяметрально протилежних позиціях <g/> . </p>
doc#81 Подібно до Скрипника Чукин одягався елеµантно і цурався нашої « <g/> селянської групи <g/> » <g/> .
doc#72 [ <g/> 2 <g/> ] Дещо про нашу купецьку мову <g/> .
doc#81 І це був перший вступ до нашого знайомства з піднімецьким Києвом <g/> .
doc#40 Тому в нашому курсі ми будемо по змозі поєднувати нормативний підхід із стилістичним <g/> . </p>
doc#73 З'їзд заслухав дві доповіді про підсумки літературного року від представників двох течій <g/> , що провадили голосну дискусію в межах МУРу <g/> , — Юрія Шереха ( <g/> « <g/> Року Божого 1946 <g/> » <g/> , надрукована в « <g/> Арці <g/> » <g/> , 2 — 3 <g/> ) і Володимира Державина ( <g/> « <g/> Наша літературна проза 1946 - початку 1947 року <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#60 Головна настанова цього пуризму в наші дні <g/> , не справді очищення мови <g/> , а радше знайдення можливости співіснування нових слів і конструкцій <g/> , які приходять з російської мови <g/> , і старих слів <g/> .
doc#61 <p> Найпікантніше <g/> , одначе <g/> , те <g/> , що в наш сповнений політикою час відхід від політики і звернення до проблематики інтимного <g/> , внутрішнього світу людини має свою недвозначну й вимовну політичну мову <g/> .
doc#81 В УКІЖі треба було навальної <g/> , експансивної <g/> , через вінця переливаної напористости Лева Догадька <g/> , щоб перейти на ти ( <g/> хоч характеристично <g/> , він лишався для мене Лев Юхимович <g/> , не Лев і тим більше не Льова <g/> ) <g/> , а з кволішим <g/> , спокійним Цебенком ми приятелювали <g/> , зберігаючи наше обопільне ви <g/> .
doc#63 А ширший — бо це ж є питання про українську самобутність і про українське учнівство — питання <g/> , яке пройняло наші двадцяті роки <g/> , стоїть в усій гостроті тепер і стоятиме завжди <g/> , поки є Україна і Европа поза Україною <g/> . </p>
doc#52 Наведу тільки одне з них <g/> , щоб читач відчув посмак <g/> : « <g/> В ім'я слави наших прапорів і так званої " <g/> чести нашої батьківщини <g/> " ми душили <g/> , сікли й різали всіх наших сусідів <g/> , ширилися — і у вітчизні стверджувалося <g/> : важать наслідки <g/> » ( <g/> с. 596 <g/> ) <g/> .
doc#84 В наш вік функційности кожному бракує саме і передусім виповнености рамок <g/> .
doc#58 А наш вік — це життя <g/> , і наші герої — це людство <g/> , в його розмові з людьми <g/> , життям і Богом <g/> .
doc#0 Світ від цього не змінився <g/> , чи він може змінитися <g/> , але наші руки чисті <g/> .
doc#87 Нехай тільки « <g/> вгорі годинник горить над тобою <g/> , над твоєю <g/> , над нашою головою <g/> » <g/> .
doc#57 Але може не випадково <g/> , свідомо чи не свідомо <g/> , Жук у своїх творах повертається до ідеї церкви-фортеці <g/> , — в наші часи <g/> , коли загрожена віра і коли загрожена нація <g/> ?
doc#72 ] — і тоді ввесь Схід побачить <g/> , що в нашій федерації він має прапор визволення <g/> , має передовий загін <g/> , слідами якого він повинен іти <g/> , і це буде початком краху світового імперіялізму <g/> . </p>
doc#81 Але тому <g/> , що Олександер Платонович і далі хоч-не-хоч відрізнявся від нашої сіроми <g/> , вона вирушила в похід на нього <g/> , зробила його працю для Академії нестерпною для нього <g/> , і він відійшов від неї <g/> .
doc#81 А може <g/> , в захваті від того <g/> , що ми таки попри всі труднощі й перешкоди дісталися до міста наших мрій <g/> , всі побутові деталі виглядали нам дуже незначними <g/> .
doc#84 Наш вік не визнає описовосте <g/> .