Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 <p> Наші перші зустрічі <g/> , — але не знайомство — припадають на роки 1929-1930. Ми були студентами Харківського університету <g/> , що тоді ще не був нагороджений « <g/> присвоєнням <g/> » йому « <g/> імени Максима Горького <g/> » <g/> ; натомість він був перейменований у вельми доброзвучне ХПІПО ( <g/> Харківський педагогічний інститут професійної освіти <g/> ) <g/> .
doc#21 <p> Практично з нашими виданнями справа стояла так <g/> : окремі книжечки т. зв <g/> .
doc#22 Всі історичні процеси нашого часу ніби спеціяльно спрямовані на те <g/> , щоб позбавити людину ґрунту <g/> .
doc#23 <p> Судять же нас воріженьки <g/> , судять же нас люди <g/> , </p><p> Що з нашого женихання нічого не буде <g/> , </p><p> Що з нашого женихання ні слави <g/> , ні вжитку <g/> , — </p><p> Карим очам спання нема <g/> , а ніжкам спочинку <g/> . </p>
doc#24 <p> </doc> </p><p> ( <g/> « <g/> Вертеп <g/> » Аркадія Любченка <g/> ) </p><p> І </p><p> Що двадцяті роки нашого сторіччя становили цілу еру в розвитку української духовости <g/> , — цього ніхто не заперечував і ледве чи заперечить <g/> .
doc#25 Обставина ця сприяла обдаруванню нашої філологічної літератури і наших відомостей про рідну мову не одним уже філологічним мітом <g/> ” <g/> .
doc#26 Про Матрьошу <g/> , </p><p> Про Парашу <g/> , радость нашу <g/> , </p><p> Султан <g/> , паркет <g/> , шпори <g/> . </p>
doc#27 <p> « <g/> Пранці <g/> , британці та турки-поганці заходились воювати з нашим білим царем <g/> .
doc#28 <p> </doc> </p><p> I. ТЕЗА </p><p> Останній час приносить нам одну за однією спроби по-новому <g/> , глибше глянути на наш літературний процес двадцятих років <g/> .
doc#29 Тепер <g/> , у наші дні <g/> , функція естетично-сексових ідолів перейшла на співаків рокнрольного типу <g/> , але тоді її головними носіями були сценічні « <g/> перші коханці <g/> » <g/> .
doc#30 <p> Але поза тим я виглядаю Вас у наших краях <g/> , як обіцяно <g/> .
doc#31 Від російської літератури <g/> , від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати <g/> » <g/> , « <g/> Наша орієнтація — на західноевропейське мистецтво <g/> » <g/> , « <g/> Москва сьогодні є центр всесоюзного міщанства <g/> » <g/> , « <g/> Майбутнє за моєю молодою нацією і за моєю молодою клясою <g/> » <g/> , « <g/> За відважних і вольових людей <g/> » — ці чіпкі гасла відомі кожному <g/> .
doc#32 Острівний характер нашої Академії — в чужинецькому морі — запобіг гострим конфліктам <g/> .
doc#33 <p> Перевірити всі комісії – це могло б бути моттом до нашої творчости 20-х років <g/> .
doc#34 Поезія Осьмачки не реалістична в розумінні копіювання форми життя <g/> , вона реалістична або <g/> , коли хочете <g/> , надреалістична тим <g/> , що <g/> , відкидаючи факти газетного порядку <g/> , як шкаралущу з горіха <g/> , витягає на світло <g/> , перед наші очі суть явищ <g/> .
doc#35 <p> Наша публіцистика <g/> , наша художня література вже зацікавилися — умовно так її називаючи — людиною першої половини XVII століття <g/> , шукаючи в ній свого ідеалу <g/> .
doc#36 Вільямові Гаркінсу </p><p> А ще головна наша сила в тому <g/> , </p><p> що новітнє російське мистецтво так міцно </p><p> сплелося з російською літературою і творчістю </p><p><g/> , як <g/> , можливо <g/> , жадне інше мистецтво в Европі <g/> . </p>
doc#37 Якби я жив ще третину сторіччя <g/> , напевне <g/> , мій погляд знову змінився б. Ми течемо <g/> , наше життя тече <g/> , наше минуле тече <g/> , історія пливе в цьому ж струмі <g/> .
doc#38 <p> І так тепер книга Чижевського стає першою нашою ненародницькою і проти народницькою історією літератури <g/> , підсумком <g/> , викликом і маяком на шляху <g/> . </p>
doc#39 <p> За винятком може Шевченкових віршів і Гоголевих українських повістей <g/> , наша література ще не знала такої у к р а ї н с ь к о ї книжки <g/> , як « <g/> Старший боярин <g/> » Осьмаччин <g/> .