Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#96 Вони або ніякі <g/> , повз них проходиш <g/> , не помічаючи <g/> , або дивують тим <g/> , що чех назвав би тєжкопадност <g/> , німець — Schwerfälligkeit <g/> .
doc#96 І досі з чотирьох літературних журналів два мають назви <g/> , взяті з мітології <g/> , — Скірнір і Ф'єльнір ( <g/> інша назва бога Одіна <g/> ) <g/> , та це тільки літературна гра <g/> .
doc#96 Він назвав це в розмові зі мною « <g/> орієнтальним стилем <g/> » <g/> .
doc#96 Через стільки років ( <g/> він назвав якусь астрономічну цифру <g/> ) ми з'єднаємо Европу з Америкою <g/> » <g/> .
doc#97 Назви станцій між Петербургом і Оренбургом забудуться <g/> , але враження безвихідної відкритости ( <g/> так <g/> , саме так <g/> ) Російської імперії лишиться <g/> .
doc#97 Назву один-два з них у застосуванні до Большаковського троєкнижжя <g/> .
doc#97 Автопортрет homo sovieticus <g/> , виконаний пером Большакова в його троєкнижжі <g/> , не йде в порівняння з образами Домонтовича й Хвильового <g/> , не знати навіть <g/> , чи « <g/> бувальщину <g/> » про Тараса ( <g/> себто </p><p> Шевченка <g/> ) і про homo sovieticus можна назвати літературою <g/> , але по-своєму триптих цей має свою вагу в експозиції тоготипного героя в пізніших десятиріччях <g/> . </p>
doc#98 П'ятдесят років тому <g/> , 1948 року <g/> , у триптиху моїх есеїв я назвав цей рівень і триб мислення комплексом провінційности <g/> .
doc#98 В наші двадцяті роки заснувалися гурти вибраних ( <g/> вони прибрали ім'я В АПЛІТЕ — навіть у структурі назви був бунт — за нормою мав би бути ВАПЛ <g/> , без -іте <g/> ) <g/> , і спалахнула війна з егалітаризмом і примітивізмом <g/> , — якщо без єврейських слів — плужанством <g/> .
doc#99 Нівроку <g/> , назви частин не кажуть багато про суть кожної її відмінносте від частини-напарника <g/> .
doc#100 В повоєнних роках важче <g/> , але коли назву Григора Тютюнника <g/> , Ліну Костенко <g/> , Івана Драча <g/> , Валерія Шевчука <g/> , Василя Стуса <g/> , Василя Голобородька <g/> , то не схиблю <g/> .
doc#101 Ю. Шевельова проходила у « <g/> затінку совиних крил <g/> » ( <g/> таку ж бо назву мала його перша публікація на батьківщині після довготривалої ізоляції <g/> .
doc#101 Це навіть назвати кілька дуже трудно <g/> , тому що існує стандартний образ вайлуватого хохла <g/> .
doc#101 Так що такі речі існують <g/> , але поки що ми не спроможні тверезо оцінити їх усі і точно назвати <g/> , бо на кожне позитивне твердження завжди можна навести кілька протилежних прикладів <g/> , протилежних течій <g/> , протилежних явищ <g/> .
doc#103 12 квітня о 9 годині ранку в Нью-Йорку на 94-му році життя автор цього сумно-іронічного зізнання <g/> , відомий у світі мовознавець і літературознавець ( <g/> остання найповніша бібліографія його праць охоплює 872 назви <g/> ) <g/> , лауреат Національної Шевченківської премії <g/> , академік Національної академії наук України <g/> , почесний президент Української Вільної Академії наук у США <g/> , професор Юрій ШЕВЕЛЬОВ відійшов у вічність <g/> .
doc#103 » чи <g/> , радше <g/> , сповідь автора <g/> ? </p><p> — Не знаю <g/> , наскільки їх можна назвати сповідальними <g/> . Хоча б тому <g/> , що людина не може об'єктивно й повністю <g/> , підкреслюю