Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#30 Хоч сподіваюся <g/> , що Вам таки розсмокчуть Вашу біду і що Ви повернетеся до Ваших жучків і жучок2. Якої надії з моїми очима я не маю <g/> , тільки що не маю охоти слати своїм друзям і прихильникам <g/> , як і воріженькам <g/> , лепортів про мій здоровельний стан <g/> .
doc#37 Винуватцем зміни <g/> , янголом мети став </p><p> Леонид Полтава <g/> , тоді двадцятитрирічний юнак <g/> , проти якого я з моїми тридцятьма сімома роками видавався мало не патріярхом <g/> .
doc#40 , найгустіший ( <g/> з усіх лісів <g/> ) <g/> , найщиріший ( <g/> між моїми друзями <g/> ) <g/> , найзавзятіший ( <g/> серед усіх вояків <g/> ) <g/> .
doc#72 <p> За моїми даними <g/> , почерпнутими в основному з праці Животка та книги Ігнатієнка ( <g/> 1968 <g/> , 116 і далі <g/> ) ( <g/> вони можуть бути неповними <g/> ) <g/> , 1900 р. в Галичині виходило 25 періодичних видань ( <g/> за Ігнатієнком [ <g/> 1926 <g/> , 40 <g/> ] <g/> , на всю Австро-Угорщину таких видань було 20 <g/> ) <g/> , а саме <g/> : 4 щоденні ( <g/> “ <g/> Діло <g/> ” 1880 <g/> , ® орган Української націонал-демократичної партії <g/> ; “ <g/> Народна часопись <g/> ” 1896 <g/> , напівурядовий орган <g/> ; “ <g/> Руслан <g/> ” 1897 <g/> , католицький <g/> , і “ <g/> Галичанин <g/> ” 1893 <g/> , москвофільський <g/> ) <g/> ; два тижневики ( <g/> “ <g/> Свобода <g/> ” 1897
doc#81 <p> Те <g/> , що я тут оповідаю <g/> , розбігається з усіма моїми документами <g/> , в яких місцем мого народження названо Ломжу <g/> .
doc#81 Радянське гасло « <g/> дружби народів <g/> » <g/> , звичайно <g/> , не більше <g/> , ніж пропаµандивна облуда <g/> , але в мої двадцять радянських років бар'єри між євреями і іншими справді були або усунені або принаймні відсунені <g/> , і з моїми єврейськими друзями мене не ділило ніщо <g/> .
doc#81 Тут вона стала цитувати <g/> , і я з жахом почув <g/> , що це цитати з моєї праці <g/> , включно з моїми павами й воронами <g/> .
doc#81 Коли мені було десь років 16 <g/> , вона стала мене запрошувати в гості <g/> , частувати любимими моїми стравами <g/> .
doc#81 Я доїздив трамваєм <g/> , минав перший парк з його плеканими каштановими алеями і клюмбами <g/> , з його буфетом <g/> , у ті роки переважно порожнім <g/> , минав другий парк <g/> , з дещо молодшими деревами <g/> , а серед них моїми улюбленими білостовбурними березами <g/> , і розкладався в третьому ( <g/> так вони звалися за чергою насадження <g/> ) <g/> , де вже алей майже не було <g/> , а тільки стежки і де наслідувано гаї Слобожанщини <g/> .
doc#81 Він прийшов до нас на кухню <g/> , показав техніку на собі <g/> , керував моїми неслухняними пальцями <g/> , після коротких поневірянь я опанував цю складну-нескладну техніку <g/> .
doc#81 Фінкель і Тетієвський стали моїми найкращими <g/> , найближчими друзями <g/> .
doc#81 На Центральних курсах моїми керівниками були дуже привітний і лагідний <g/> , лисий <g/> , як виголений <g/> , галичанин Кукелка <g/> , що <g/> , власне <g/> , впроваджував мене в теми й методи викладання <g/> , а побічно Полуведько <g/> , що потім був завербований у радянські шпигуни <g/> , перекинений у район німецької окупації <g/> , продерся до Харківської міської управи <g/> , але був викритий і розстріляний німцями <g/> , готовий стати посмертно і багато років по війні радянським героєм <g/> . </p>
doc#81 Навчання з курсами Білецького <g/> , Булаховського <g/> , Шамрая <g/> , розмови й прогулянки з моїми друзями <g/> , трьома « <g/> Мишами <g/> » — Бармасом <g/> , Фінкелем <g/> , Тетієвським <g/> , Курбас <g/> , бойчукісти <g/> , Довженко <g/> , навіть перші досвіди викладання на курсах українознавства <g/> , — це було те <g/> , що визначало позитивне в ті роки <g/> .
doc#81 <p> Коли я сьогодні хочу зрозуміти причини і обставини взаємної залюблености з моїми студентами <g/> , мені спливає паралеля з моїми студентськими роками <g/> .
doc#81 <p> Коли я сьогодні хочу зрозуміти причини і обставини взаємної залюблености з моїми студентами <g/> , мені спливає паралеля з моїми студентськими роками <g/> .
doc#81 Я звернувся до його попередніх поезій <g/> , і « <g/> Сестра моя жизнь <g/> » і « <g/> Темы и вариации <g/> » стали моїми справжніми друзями <g/> , багато чого з яких я знав напам'ять <g/> . </p>
doc#81 Серьожа Скубак <g/> , за моїми розрахунками <g/> , мав стати моїм асистентом <g/> , а далі й колеµою <g/> .
doc#81 Моя відповідь була <g/> , що німецької мови я не знаю ( <g/> на щастя <g/> , мій допитувач не був ознайомлений з моїми оцінками в аспірантурі і не знав про моє « <g/> відмінно <g/> » з німецької мови <g/> ) <g/> , а з місцевими контрреволюціонерами я не хочу мати нічого спільного <g/> .
doc#81 Це від нього я довідався про передісторію газети <g/> , і він запросив мене до приміщення редакції на Сердюківському провулку <g/> , якраз на середині дороги між двома моїми резиденціями на Римарській і на Чорноглазівській вулицях <g/> .
doc#81 І <g/> , хоч було багато розчарувань і сіризни <g/> , вони були вже тим цінні <g/> , що висловлювали те <g/> , що було моїм <g/> , але моїми вустами ще не вимовленим <g/> .