Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 У продовженні такий самий контраст <g/> , як у перед тим наведеному вірші <g/> : </p><p> Десь далеко — його Переяслав <g/> , під Шевченком — моє село <g/> . </p>
doc#8 Це здавалося цілковитою нісенітницею <g/> , і <g/> , бачивши моє ставлення <g/> , він не обґрунтовував своєї тези <g/> .
doc#9 ) <g/> ; « <g/> Скажи ж мені <g/> , моє розумне закохання <g/> » ( <g/> III <g/> , 116 <g/> ; Грін <g/> .
doc#12 : єдиний <g/> , юрба <g/> , яблуко <g/> , моє <g/> , мою <g/> , моя <g/> , п'є <g/> , п'ю <g/> , об'ява <g/> .
doc#15 ) [ <g/> Підкреслення моє <g/> .
doc#15 <p> В моє завдання тут не входить розглядати всі можливі випадки невідмежованости або недостатньо чіткої відмежованости називних речень від неповних <g/> .
doc#15 <p> Слово моє <g/> , сльози мої <g/> , раю ти мій <g/> , раю <g/> ! </p>
doc#15 Це такі речення <g/> , як <g/> : </p><p> Ой як лиштва подереться <g/> , пишання минеться ( <g/> " <g/> моє пишання = я не </p><p> пишатимусь <g/> " <g/> ) <g/> .
doc#15 , V <g/> , с. 147 <g/> ) </p><p> В іншому місці знаходимо в Тимченка ще цілком збережені посесивні конструкції <g/> , виписані з фолкльорного матеріялу <g/> : </p><p> Тепер моє гуляннячко ( <g/> " <g/> я гуляю <g/> " <g/> ) <g/> , тепер моя воля ( <g/> " <g/> я вільна <g/> " <g/> ) </p><p> ( <g/> Гол <g/> .
doc#16 І після цієї купи нісенітниць <g/> , на моє превелике здивування <g/> , я знаходжу своє прізвище <g/> : в дужках стоїть « <g/> Шерех у МУРІ <g/> » <g/> .
doc#20 Яке ж було моє здивовання й розчарування <g/> , коли Юрко <g/> , вислухавши прочитане <g/> , наклав на нього резолюцію таку ж рішучу <g/> , як і коротку <g/> , цитатою з Михайля Семенка <g/> : </p><p><g/> …
doc#23 Варт з цього погляду порівняти поезію Петренка « <g/> Минулися мої ходи <g/> » і народньою піснею <g/> , що починається так само <g/> : </p><p> Народня пісня <g/> : </p><p> Минулися мої ходи через огороди <g/> ; </p><p> Козаченьку <g/> , моє серце <g/> , любитися годі <g/> ! </p>
doc#27 А вже майже тотального заперечення сягає Куліш <g/> , пишучи 1875 року до Хильчевського <g/> : « <g/> Що се тобі привиджується моє авторитетство серед Москви <g/> ?
doc#28 Взято тему нічного спокою – але взято її як чигання таємничих сил часу на загублену в темряві ночі самотню людину <g/> , коли ці сили « <g/> хочуть спіймать моє стерно <g/> » <g/> , щоб припинився рух людини вперед <g/> , коли навіть ніч голодним оком зазирає в поетове вікно <g/> !
doc#30 Навіть до мене <g/> , — але тільки з Польщі <g/> , — зверталися по дозвіл перекласти моє житиє св <g/> .
doc#30 Так що <g/> , бачите <g/> , перспективи не блискучі на моє авторство7. Але хай напише <g/> . </p>
doc#30 Юрія <g/> , себто 5 квітня1 </p><p> Дорога Оксано <g/> , </p><p> дуже потерпав я <g/> , що спаде на мене тяжка кара за ухилення моє від писання шевченко-забужкіади <g/> , але <g/> , видно <g/> , маєте добре серце і співчуваєте старим і підтоптаним <g/> , а генетично-генеалогічно не належите до родовідної лінії <g/> , заснованої — цитата — за Котляревським <g/> , мовляв Юнон вражих баб <g/> » ( <g/> чи бабів <g/> ?
doc#37 Як моя щоденна практична діяльність була цілком визначена справами МУРу <g/> , так було й моє писання <g/> .
doc#37 Це було тоді моє життя <g/> .
doc#40 то знову находив на мене страх <g/> , що моє маловідоме ім'я не стягне нікого охочого запросити мене <g/> » ( <g/> Віль <g/> .