Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 як <g/> , наприклад <g/> , « <g/> Великомученице кумо <g/> » <g/> , « <g/> Кума моя і я <g/> » <g/> , « <g/> Умре муж велій <g/> » <g/> , де вони відіграють явно
doc#1 <p> Ходімо дальше <g/> , дальше слава <g/> , </p><p> А слава — заповідь моя <g/> . </p><p> Мініятюри <g/> , створені I860 р. <g/> , — це поезія для
doc#1 від 3 листопада 1860 р. <g/> , і <g/> , до певної міри <g/> , « <g/> Кума моя і я <g/> » <g/> , 1860 р. <g/> ) <g/> . В останньому Шевченковому вірші
doc#3 1952 <g/> , без малого півсторіччя тому <g/> , вийшла моя книжка про український числівник на
doc#3 не борознили мертвого царства <g/> . Ніякої реакції моя книжка не викликала <g/> . </p><p> Щоправда <g/> , моя книжка
doc#3 реакції моя книжка не викликала <g/> . </p><p> Щоправда <g/> , моя книжка вийшла у далекій Швеції <g/> , вона була
doc#3 революцій <g/> , хоч би і наймінімальніших <g/> . </p><p> Книжка моя ледве чи відома тут присутнім <g/> . Тому я дозволю
doc#4 світом <g/> : </p><p> Я не сію і не збираю <g/> , </p><p> бідна хата в чужині моя <g/> , </p><p> але світ від краю до краю </p><p> належить таким <g/> , як я. </p>
doc#6 , це покликання <g/> . Я добре знав <g/> , що малярство — моя майбутня професія <g/> , мій щоденний хліб <g/> . І
doc#9 , щоб викінчити книжку <g/> , не творили <g/> . У головному моя праця була виконана <g/> , але тут і там щось треба
doc#12 , йу <g/> , йа <g/> , напр <g/> . <g/> : єдиний <g/> , юрба <g/> , яблуко <g/> , моє <g/> , мою <g/> , моя <g/> , п'є <g/> , п'ю <g/> , об'ява <g/> . В середині слова після
doc#15 в Буслаєва <g/> , як от <g/> : </p><p> А то <g/> , господине <g/> , сьча лЬсь моя ( <g/> " <g/> я зрубаю цей ліс <g/> " <g/> , 1318 <g/> ) <g/> ; </p><p><g/> … и выбору нашего на
doc#15 : </p><p> Тепер моє гуляннячко ( <g/> " <g/> я гуляю <g/> " <g/> ) <g/> , тепер моя воля ( <g/> " <g/> я вільна <g/> " <g/> ) </p><p> ( <g/> Гол <g/> . <g/> , IV <g/> , с. 494 <g/> ) </p><p> А
doc#15 " <g/> ) <g/> . [ <g/> М. Пр <g/> . <g/> , с. 32 <g/> ) </p><p> Та коли б я знав <g/> , що смерть моя [ <g/> " <g/> що я умру <g/> " <g/> ) <g/> , велів би талярами обсипати <g/> . </p><p> ( <g/> МУЕ
doc#15 і іменника-підмета ( <g/> конструкції типу <g/> : " <g/> моя січа было <g/> " <g/> ) <g/> , яка може здивувати незвиклого до
doc#19 , слізьми <g/> , кров'ю й славою прожиті <g/> ! </p><p> До вас думка моя лине <g/> , над вами витає <g/> , </p><p> Бо там <g/> , бачу <g/> , жизть бурує <g/> ,
doc#19 , звучить хвала життю <g/> : </p><p> Ой <g/> , підожди ж ще хоч рік <g/> , моя любая <g/> ! </p><p> Ой <g/> , роздійми сі обійми холоднії <g/> ! </p><p> Але це —
doc#19 » <g/> ) <g/> , а найчастіше хорею ( <g/> « <g/> Буря виє <g/> » <g/> , « <g/> Не пустуй <g/> , моя голубко <g/> » і більшість інших творів <g/> ) <g/> . Цілком
doc#21 « <g/> Нові Дні <g/> » <g/> , квітень <g/> , 1988 <g/> ) </p><p> </doc> </p><p> Посередньо моя діяльність у МУРІ звела мене з однією цікавою й
doc#21 Постало дві концепції — одна Самчукова <g/> , друга — моя <g/> . Самчукова була <g/> : ми над партіями <g/> , вони для нас