Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 В обох досі виданих томах ДУМ конструкціям типу двоє речень приділено по мапі <g/> , 275 ( <g/> почасти і 274 <g/> ) в томі 1 і 258 в томі 2. Оминаючи деталі <g/> , в цілому ці мапи прекрасно збігаються з моїм матеріялом <g/> , ексцерпованим з творів красного письменства і обговореним на початку цього мого звідомлення <g/> .
doc#4 Маємо реакції на літературне життя <g/> , наприклад <g/> , сорокових років у Німеччині й Австрії <g/> : « <g/> Десь зводять арки <g/> , б'ють в літаври <g/> » <g/> , — звичайно ж <g/> , відгук на літературні журнали тих часів « <g/> Арка <g/> » в Мюнхені й « <g/> Літаври <g/> » в Зальцбурзі <g/> , згадка про « <g/> гнилизну <g/> » веде до мого виступу проти не завжди чесного байкаря тих років Івана Манила <g/> , а словечко ніщота ( <g/> « <g/> бруд ніщоти <g/> » в тій таки поезії « <g/> Самотність <g/> » <g/> ) було типове для літературної манери Юрія Косача <g/> . </p>
doc#7 З мого погляду — це не головна лінія нашого поетичного розвитку <g/> .
doc#9 Звичайно <g/> , я і перед тим знав <g/> , зокрема з дискусії навколо правопису 1928 року <g/> , про відмінності мови Галичини супроти мови мого рідного міста <g/> , але <g/> , звісно <g/> , і Києва та й більшости міст на схід від Збруча супроти мови Галичини <g/> .
doc#9 <p> Якби Сімович поставився негативно до мого задуму <g/> , мабуть за той задум я і не взявся б. Але він захопився моїм планом <g/> , заохотив мене якнайпалкіше і <g/> , сказати б <g/> , поблагословив мене беззастережно <g/> .
doc#9 ) </p><p> Відразу я занурився в працю над своєю <g/> , як ми казали <g/> , « <g/> Галичиною <g/> » <g/> , і це були також місяці мого безнастанного спілкування з Василем Івановичем ( <g/> а поза очі ми його звичайно звали ще « <g/> дядя Вася <g/> » <g/> ) <g/> , Кілька разів на тиждень я забігав до нього <g/> , ділився своїми знахідками і відкриттями <g/> , вислуховував його поради <g/> , завжди дорогоцінні <g/> , обговорював свої сумніви <g/> .
doc#11 Мікроаналіза людських психічних і фізичних порухів - справді подиву гідна <g/> , а що з того людська емпірика <g/> , а що гра уяви - не в межах мого поля спостереження <g/> .
doc#16 І все це навіть не висновки мого критика <g/> , а взято в лапки <g/> , отже <g/> , подане як мої власні слова <g/> ! </p>
doc#20 Було це <g/> , певна річ <g/> , не проявом мого зрозуміння й « <g/> завоювання <g/> » Америки <g/> , а тільки виявом невисокого рівня тогочасної американської славістики <g/> .
doc#20 У 1950-их роках <g/> , скоро після мого приїзду до Америки <g/> , його послали лікарі на операцію <g/> .
doc#26 Так <g/> , можна було б обійтися без мого вступного слова сьогодні <g/> .
doc#26 Одна з Ніцше <g/> : « <g/> Ох <g/> , коли ж прийду знову до мого рідного краю <g/> , і не треба буде мені згинатися — вже не треба згинатися перед малими <g/> ?
doc#30 <p> 11 березня '97 </p><p> Дорога ОКСАно ( <g/> читайте Оксано <g/> ) <g/> , </p><p> моя бідолашна машинка й далі виробляє свої коники — я думав <g/> , шо після мого попереднього листа я буду відлучений від церкви <g/> , але ні <g/> , церква милостива <g/> , і замість громохких прокльонів мені даровано привілей популярного всепрощення й Божої ласки <g/> .
doc#30 »4 <g/> , після чого буде <g/> , як передбачено <g/> , « <g/> the rest is silence <g/> »5. </p><p> А тим часом мої харківські « <g/> краяни <g/> » закликають мене готуватися до мого дев'яностоліття <g/> , або як сказали б мої спільнольвів'яни <g/> , дев'ятдесятиліття <g/> , хоч я ніяк не можу уявити себе за півтора року <g/> ; — з чим на місці вас <g/> , [ <g/> один рядок забитий <g/> .
doc#30 І з мого готельного вікна в « <g/> Дніпрі <g/> » був такий гарний вигляд на Софійську дзвіницю <g/> .
doc#30 <p> У НЙорку все по-старому <g/> , він і далі розкришується на порох <g/> , інфляція розпаношується <g/> , але це може потривати до кінця мого віку <g/> , може й Вашого <g/> .
doc#30 <p> Радий <g/> , що Ви правильно вимірили температуру мого псевдо-Новиченка <g/> , хоч воно й не зовсім псевдо <g/> .
doc#30 Мені Корогодський прислав мало не сто примірників мого писання6 і каже мені <g/> , що це мій гонорар <g/> .
doc#30 І чи Ви коли-небудь згадуєте <g/> , хто був технічним виконавцем мого наказу <g/> ?
doc#30 Вони мали б уже книжкою вийти7 ( <g/> ще в травні <g/> ) <g/> , але складач закохався <g/> , одружується <g/> , і я не певний <g/> , чи воно вийде повністю за мого життя <g/> , бо там того мало б бути чимало <g/> .