Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 <p> Підсумовуючи <g/> , отже <g/> , цей свого роду пролог до моєї статті ( <g/> не обов'язковий <g/> , як усі прологи <g/> !
doc#4 Присягаюся <g/> , — мало не кожний рядок і старих і нових поезій я зважував <g/> , чи не надається він на назву моєї статті <g/> .
doc#4 <p> Вікна моєї в'язниці </p><p> Промінь сонця пестить крилом <g/> … </p>
doc#9 Його допомога в збиранні матеріалів для моєї книжки була дорогоцінна <g/> . </p>
doc#9 <p> Пізніше частина матеріалу моєї « <g/> Галичини <g/> » ввійшла до моєї книжки « <g/> Українська мова в першій половині двадцятого століття ( <g/> 1900—1941 <g/> ) <g/> .
doc#9 <p> Пізніше частина матеріалу моєї « <g/> Галичини <g/> » ввійшла до моєї книжки « <g/> Українська мова в першій половині двадцятого століття ( <g/> 1900—1941 <g/> ) <g/> .
doc#9 <p> З цього погляду вживання його в прикладі <g/> : « <g/> От воно і трапилось <g/> : ескадрони грають <g/> » ( <g/> К. Герасименко <g/> ) при оповідному тоні викладу не можна ще зв'язувати з галицькими мовними впливами <g/> , але можна вже запідозрити їх в такому прикладі <g/> , як « <g/> Я не можу не плакать <g/> , бо воно плачеться проти моєї волі <g/> » ( <g/> І. Сен- ченко <g/> ) <g/> , бо тут нема стилістичної настанови на оповідь <g/> . </p>
doc#9 <p> Нарешті словник Павловського — типово чернігівський <g/> , але розмір цієї статті не дає змоги подати докладну аналізу лексики <g/> , і я змушений відіслати читача до вже згадуваної моєї статті про Граматику Павловського <g/> . </p>
doc#20 її тягло до моєї матері <g/> .
doc#20 Не скажу <g/> , щоб Лавріненко поставився негативно до МУРу й моєї там діяльности <g/> , але це було для нього проблемою число два <g/> . </p>
doc#20 Але сьогодні я не менш твердо знаю <g/> , що все це було нісенітниця <g/> , і вся проблема — плід моєї уяви <g/> .
doc#26 <p> Не належить до моєї тут теми <g/> , але само напрошується в цьому контексті сказати про самі терміни народ <g/> , народність <g/> .
doc#27 Нехай же ганить її хто як хоче <g/> ; вона вовіки пребуде святинею душі моєї <g/> .
doc#27 І поти буду працювати <g/> , поки снаги стане моєї <g/> » <g/> .
doc#28 Іноді промайне патріотичний мотив « <g/> країни бідної моєї <g/> » ( <g/> « <g/> Заклинаю вітер <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#29 Моя старша сестра Віра померла 1924 року і « <g/> Березоля <g/> » ніколи не бачила <g/> , а думаю <g/> , що до моєї теми вона все таки належить <g/> .
doc#29 Але прислухання до розмов у гуртку моєї сестри <g/> , а може <g/> , й зустрічі з міс Дезі не пройшли безслідно <g/> .
doc#29 З моєї режисури нічого не вийшло <g/> .
doc#29 Зрештою <g/> , не забуваймо <g/> : Куліш і Хвильовий були однолітки моєї сестри <g/> .
doc#30 Миріться з ним <g/> , забудьте кваси й струху/скруху9. </p><p> Дякую за інХВормацію про безрух моєї збірочки <g/> .