Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Іван Франко <g/> , посилаючи Уляні Кравченко примірник « <g/> Марії <g/> » <g/> , писав <g/> : « <g/> Єсть се <g/> , по моїй думці <g/> , найкраща перла нашої поезії <g/> , — чигайте її <g/> , і вчитуйтесь добре <g/> , і пильно придивляйтесь <g/> , як можна речі <g/> , на око прозаїчні <g/> , піднести до високої поези <g/> , як можна малими средствами <g/> , кількома простими словами викликати велике враження <g/> » 1. </p><p> Як « <g/> Марія <g/> » <g/> , так і « <g/> Неофіти <g/> » творять враження універсальносте <g/> .
doc#9 кілько ( <g/> « <g/> Кільки згадок В голові моїй <g/> » — 40 <g/> ) <g/> , вживання деяких дієслів у минулому часі без суфікса -ну- ( <g/> « <g/> Дух стисло <g/> » — 13 <g/> ) <g/> , специфічні форми деяких прислівників і часток тутка <g/> , ниньки <g/> , тра <g/> , най ( <g/> « <g/> Тутка весілля <g/> » — 57 <g/> ; « <g/> Ниньки сталося з тобою <g/> » — 36 <g/> ; « <g/> Тра додать їй розкош <g/> » — 112 <g/> ; « <g/> Най кат шаліє <g/> » — 28 <g/> ; пор <g/> .
doc#20 У моїй особистій біографії факт непояви цієї статті був щастям <g/> .
doc#21 Після досить мирної дискусії перевагу надано моїй пропозиції <g/> . </p>
doc#21 Але він ладен був читати далі <g/> , тільки я не витримав <g/> , і читання закінчилося в моїй кімнаті <g/> .
doc#30 <p> А персональні новини ті <g/> , що група моїх прихильників/-ниць надумала відзначати мої 90 <g/> , а що вони сумніваються в моїй довговічності <g/> , то мають намір святкувати попередньо <g/> .
doc#30 <p> У моїй особистій історії — це правда <g/> , що я чіпався інколи Донцова <g/> , але було б украй сумно <g/> , якщо моя роля була ВИКРИТИ Донцова <g/> .
doc#37 Зрештою <g/> , видання МУРу <g/> , як і його з'їзди й конференції докладно й досить офіційно списані в моїй статті <g/> , уже тут згаданій <g/> , і нема потреби тут це зведення фактів повторювати <g/> .
doc#37 Інші <g/> , перелічені в моїй « <g/> офіційній <g/> » історії МУРу <g/> , лишилися кандидатами навіки <g/> .
doc#37 <p> У моїй свідомості теж відбувалися процеси сумніву <g/> , непевности й зневіри <g/> , але я намагався їх загнуздати <g/> .
doc#37 <p> Зрештою <g/> , були в моїй діяльності не тільки дисципліна й зціплені зуби <g/> , але й задоволення й ілюзія щастя <g/> .
doc#38 Почалося з того <g/> , що в моїй статті про Едварда Стріху — Костя Буревія я нібито недоцінив Семенка <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Наговорю такого дива моїй панночці <g/> , що твій кобзар <g/> » ( <g/> Шевч <g/> .
doc#40 Присвійні займенники мій <g/> , твій <g/> , свій мають частину форм за прикметниковою відміною хоч від різних основ ( <g/> родовий відмінок однини чоловічого й середнього роду мого <g/> , орудний однини тих же родів моїм <g/> , називний однини жіночого роду моя <g/> , давальний і місцевий однини жіночого роду моїй <g/> , знахідний відмінок однини жіночого роду мою і вся множина <g/> ) <g/> , а решту особливу <g/> : давальний і місцевий однини чоловічого й середнього роду моєму <g/> , родовий однини жіночого роду моєї <g/> , орудний однини жіночого роду моєю <g/> .
doc#40 : « <g/> Гріх той і досі на моїй душі вагонів <g/> » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> ; « <g/> Гасли зорі <g/> , світеніло небо <g/> » ( <g/> Пач <g/> .
doc#46 І <g/> , хоч я цього не усвідомлював <g/> , вони тривали в моїй свідомості в роки МУРу <g/> , дарма що тоді я цього аж ніяк не усвідомлював <g/> , дарма що політично я був цілком протирадянський <g/> .
doc#47 <p> Як не випадково <g/> , що збірка замикається мотивом вічної туги як закону життя <g/> , так не випадково вона відкривається присвятою хуторові <g/> , де пробігло дитинство поетки <g/> , що ніколи не повернеться і що його може й не було <g/> : </p><p> Чи мо'це лише мережано </p><p> ясочкою мрій <g/> , </p><p> чи мо' <g/> , чи в душі збережено </p><p> й в пам'яті моїй <g/> ! </p>
doc#52 Ось самохарактеристика <g/> : « <g/> В моїй голові <g/> , хоча вже пошматовані й розірвані <g/> , все ще плавали уривки плутаних переконань <g/> , брехливих сподівань <g/> , удаваних поглядів <g/> » ( <g/> с. 280 <g/> ) <g/> ; « <g/> В офіцерській шкурі звикнувши до не- заслужено-високого становища серед інших <g/> , я і в таборі все ліз на якісь посади і одразу падав з них <g/> » ( <g/> с. 353 <g/> ) <g/> .
doc#65 На тлі російської мови з її рыцарь форма з л зазнала зниження в оцінці й з'явився нахил розглядати її як вульґарну ( <g/> що зустрілося <g/> , правда <g/> , з деякими труднощами й опором <g/> ) { <g/> Докладніше я обговорюю цю проблему в моїй статті " <g/> Двомовність і вульґаризм <g/> " ( <g/> в збірнику " <g/> Studia Slavica in honorem <g/> …
doc#65 Було б недоцільно це тут повторювати <g/> , і я дозволю собі замість цього посилатися на мої попередні публікації { <g/> Чужими мовами я писав про це двічі <g/> : у моїй книжці " <g/> Die ukrainische Schriftsprache <g/> , 1798-1969'' ( <g/> Вісбаден <g/> , 1966 <g/> ) і в статті " <g/> Language Planning and Unplanning in the Ukraine <g/> " у збірці " <g/> The Languages and Literatures of the Non-Russian Peoples of the Soviet Union <g/> .