Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 <p> Натомість спорудження Держпрому позначилося на житті моєї матері й моєму дуже помітно <g/> .
doc#81 Тож уважаймо її за початок моєї літературної діяльности <g/> .
doc#81 Тепер доводиться сказати <g/> , що моє пізнє відкриття часу було другим чинником цієї клаптевости <g/> .
doc#92 Але це вина моя <g/> .
doc#81 Дальших актів не треба було довго чекати <g/> , зокрема мого включення в українське оточення після вступу до університету <g/> , що тоді звався ХІНО <g/> .
doc#46 <p> </doc> </p><p> В історії МУРу і в цих моїх спогадах про МУРівські роки мого життя друге місце після Самчука мусить належати Маланюкові <g/> , дарма що і його перебування в МУРі було короткотривале <g/> , і мої контакти з ним були часово і духово обмежені <g/> .
doc#81 Так на мій перший ніби спогад наклалася руїна воєн двадцятого століття <g/> , і він став кафкіянсько нереальним <g/> . </p>
doc#81 Уперше в житті я був у суцільно-українському оточенні <g/> , але моя українська мова була літературна <g/> , пуристична <g/> , — їхня невимушена <g/> , некультивована <g/> .
doc#23 У колективній історії української літератури 1955 року О. Засенко в супроводі Є. Кирилюка і П. Приходька писали <g/> , теж без дальшої дискусії <g/> : « <g/> Поезією Шевченка підказаний вірш " <g/> Думи мої <g/> "»3. Іде цей погляд <g/> , коли не помиляюся <g/> , від Омеляна Огоновського <g/> , що закидав Петренкові невміння дорівнятися Шевченкові <g/> , виходячи <g/> , очевидно <g/> , з припущення <g/> , що Петренко писав усі свої твори після Шевченка <g/> , хотів бути подібним до останнього і <g/> , отже <g/> , коли різнився <g/> , то через свою неспроможність бути другим Шевченком4. </p><p> Хронологія написання поезій Петренкових нам невідома <g/> .
doc#81 На Центральних курсах моїми керівниками були дуже привітний і лагідний <g/> , лисий <g/> , як виголений <g/> , галичанин Кукелка <g/> , що <g/> , власне <g/> , впроваджував мене в теми й методи викладання <g/> , а побічно Полуведько <g/> , що потім був завербований у радянські шпигуни <g/> , перекинений у район німецької окупації <g/> , продерся до Харківської міської управи <g/> , але був викритий і розстріляний німцями <g/> , готовий стати посмертно і багато років по війні радянським героєм <g/> . </p>
doc#81 <p> У ці роки я відкрив для себе ще один театр <g/> , що по-своєму відповідав моїм театральним ідеалам <g/> : Московський камерний театр Ол <g/> .
doc#81 Це були мої перші дівчата <g/> , перед тим я обертався в навчанні виключно серед хлопців <g/> .
doc#37 Леонид Полтава оповідав мені про розмову з моєю матір'ю. Раз він зайшов до моєї мюнхенської кімнатки <g/> , коли мене не було вдома <g/> .
doc#81 Це бо була найбільша моя ганьба й гидь за все моє життя <g/> . </p>
doc#81 З цих чисел <g/> , до речі <g/> , видно довгу відстань між числами 48 і 181. Це той час <g/> , коли відкинули мою статтю про Петлюру і коли вимагали від авторів <g/> , щоб вони вживали виразу « <g/> жидо-більшовицький <g/> » <g/> , на що я реаµував мовчанням <g/> .
doc#81 <p> Не знаю <g/> , чи моя журналістична діяльність досягла ширшого читача <g/> , але в колах літераторів <g/> , причетних до « <g/> Українського видавництва <g/> » <g/> , вона звернула на себе деяку увагу <g/> .
doc#81 Перенесений в атмосферу петербурзького палацу <g/> , розбитий на епізоди-скетчі-фарси — це був мій перший « <g/> Ревізор <g/> » <g/> , на який можна було дивитися без роздериротазівотної нудьги <g/> , але <g/> , хоч яку палку дискусію ця вистава викликала в Москві <g/> , була вона дуже поміркована супроти перенесеного на конструкції « <g/> Великодушного рогоносця <g/> » Кроммелінка <g/> , виверненого догори підшивкою « <g/> Лісу <g/> » Островського <g/> , де молодий Алексіс робив на сцені педикюр старій Гурмизькій і всі актори мали перуки різних кольорів від зеленого й жовтого до фіялкового <g/> , супроти « <g/> Землі дибки <g/> » <g/> , де сцену розривало блимання прожекторів — цих ранньо-революційних вистав Меєрхольда <g/> .
doc#81 Діялося це на третьому році мого студентства <g/> , в березні-квітні 1930 року <g/> .
doc#75 Я <g/> , наприклад <g/> , сам веселий хлопець і люблю <g/> , щоб сміялись мої сучасники <g/> , щоб скинули з себе ряси чорної мелянхолії і подивились на себе <g/> , які вони є голенькі <g/> .
doc#81 Пізніше мені стало відомо <g/> , що на математичному факультеті був студент з моїм прізвищем <g/> .