Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Але мотив гармонії й вірности подружнього життя аж геть у старість <g/> , живого теплом споминів про все спільно пережите в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » поезіях авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> Це наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій ніжний дотик чи докір терпкий <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Батьківщина <g/> » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> .
doc#4 Він же найшов вину на мене й має мене за ворога Свого <g/> ; ноги мої в кайдани закував і всі стежки мої назирає <g/> » ( <g/> Книга Іова <g/> , 33 <g/> , 9—12 <g/> ) <g/> .
doc#4 Він же найшов вину на мене й має мене за ворога Свого <g/> ; ноги мої в кайдани закував і всі стежки мої назирає <g/> » ( <g/> Книга Іова <g/> , 33 <g/> , 9—12 <g/> ) <g/> .
doc#4 , — </p><p> ( <g/> « <g/> Перед відходом <g/> » <g/> ) </p><p> що вона більше не пише <g/> , як у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> : </p><p> Я твердо вірю <g/> , Боже мій <g/> , </p><p> лише святий вогонь-ненависть </p><p> пірве з кайданів нарід мій </p><p> і поведе його до слави <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Сповідь <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> або <g/> : </p><p> І затремтить рука злодійська <g/> , </p><p> здригнеться Київська земля </p><p> і понесе сто тисяч війська </p><p> під стіни білого Кремля <g/> . </p>
doc#4 , — </p><p> ( <g/> « <g/> Перед відходом <g/> » <g/> ) </p><p> що вона більше не пише <g/> , як у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> : </p><p> Я твердо вірю <g/> , Боже мій <g/> , </p><p> лише святий вогонь-ненависть </p><p> пірве з кайданів нарід мій </p><p> і поведе його до слави <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Сповідь <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> або <g/> : </p><p> І затремтить рука злодійська <g/> , </p><p> здригнеться Київська земля </p><p> і понесе сто тисяч війська </p><p> під стіни білого Кремля <g/> . </p>
doc#4 <p> і вона п'янким вином </p><p> душу мою морить <g/> . </p>
doc#4 — </p><p> ( <g/> « <g/> Мій світ <g/> » <g/> ) </p><p> бік чотирьох стін поетичного мешкання <g/> ?
doc#4 <p> Вікна моєї в'язниці </p><p> Промінь сонця пестить крилом <g/> … </p>
doc#5 Люди стають для автора формулами хемічних реакцій <g/> , і гіркий скептицизм прикритий тільки іронією та ще математичною вивіреністю композиції твору <g/> , що веде від чотирьох ( <g/> « <g/> Четверо в одній кімнаті <g/> , крім дівчини <g/> » <g/> ) до двох ( <g/> « <g/> Двоє в одній кімнаті <g/> , крім дівчини <g/> » <g/> ) <g/> , до одного <g/> , до сп'яніння коханням <g/> , висміяного назвами розділів з дешевих оперет і романсів <g/> , і до повної самоти <g/> , спародійованої алюзією на клясичну в українській літературі тему покритки ( <g/> « <g/> О <g/> , Боже мій милий <g/> , за що Ти караєш її <g/> , молоду <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 В “ <g/> Ось де мій ворог <g/> ” ( <g/> ч. 25 <g/> ) мала людина відсунена назад і в темряву <g/> , а малість і безсилість її підкреслені ще величчю неба <g/> , прорізаного спалахом світла <g/> . </p>
doc#6 Я тоді складав малоросійські вірші <g/> , що пізніше впали такою страшною вагою на мою вбогу душу <g/> …
doc#6 Я добре знав <g/> , що малярство — моя майбутня професія <g/> , мій щоденний хліб <g/> .
doc#6 Я добре знав <g/> , що малярство — моя майбутня професія <g/> , мій щоденний хліб <g/> .
doc#6 Кажучи про спогади зі свого дитинства <g/> , він пише <g/> : “ <g/> Багато з цих образів стали символами в моїх ближчих до сюрреалізму творах <g/> ” ( <g/> 66 <g/> ) <g/> .
doc#6 Спостереження над поведінкою тварин “ <g/> кінець-кінцем створили основу для багатьох символів у моїх картинах з посланням <g/> ” ( <g/> 68 <g/> ) <g/> .
doc#6 У своїй автобіографії він <g/> , як ми вже бачили <g/> , говорить про те <g/> , що образи його дитинства “ <g/> ставали символами в моїх сюрреалістичних творах <g/> ” ( <g/> 69 <g/> ) <g/> .
doc#6 У коментарі до картини “ <g/> Допоможіть мені будь ласка допоможіть допоможіть мені будь ласка допоможіть мені — будь ласка допоможіть <g/> ” він пише <g/> : “ <g/> Вона показує мене символічно як птаха <g/> , що летить через Атлантичний океан з головою в великому мішку <g/> , що вказує на мою деперсоналізацію <g/> ” ( <g/> 28 <g/> ) <g/> .
doc#6 З'явлються назви іронічні ( <g/> “ <g/> Культурний обмін у Канаді <g/> ” <g/> ) <g/> , метафоричні ( <g/> “ <g/> Дияволове весілля <g/> ” <g/> ) <g/> , метонімічні ( <g/> “ <g/> Вітер співає в телефонних дротах <g/> ” <g/> ) <g/> , назви <g/> , що розкривають ідею картини ( <g/> “ <g/> Ось де мій ворог <g/> ” <g/> ) <g/> , що зміщують площини картини ( <g/> “ <g/> Иоан Христитель на батьковій фармі <g/> ” <g/> ) <g/> , що підносять мораль картини ( <g/> “ <g/> Нам важко зрозуміти <g/> ” — про злидні Індії <g/> ) <g/> , що вносять особисті мотиви ( <g/> “ <g/> Коли час сказати прощай <g/> ” <g/> ) <g/> , і такі <g/> , що виводять далеко поза межі даної картини ( <g/> “ <g/> Я радів і журився при кожній погоді <g/> ” — власна цитата з “ <g/> The Hound of Heaven <g/> ” Фр <g/> .
doc#6 ( <g/> На нашій виставці почасти “ <g/> Ось мій ворог <g/> ” — ч. 25 <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 З-поміж пейзажів площина поля охоплює понад половину картини ( <g/> порушена тільки малою постаттю кота в передньому лівому куті <g/> ) в “ <g/> А тоді одного дня Том не повернувся <g/> ” ( <g/> ч. 9 <g/> ) і в “ <g/> Ось де мій ворог <g/> ” ( <g/> ч. 25 <g/> ) <g/> ; досить виразний принцип зіставної площинности і в “ <g/> Коровах під зливою <g/> ” ( <g/> ч. 28 <g/> ) <g/> .