Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Моє навернення на мовознавця сталося вже пізніше <g/> , в тридцятих роках <g/> , і було це почасти викликане зовнішніми обставинами <g/> .
doc#101 Але моє місце в еміграції визначити дуже важко <g/> .
doc#76 Нагадаю тільки ті з цих писань <g/> , що <g/> , на мою думку <g/> , становлять важливіші етапи в перебігу наближення до істини/адекватности <g/> , повністю завжди не осяжної <g/> : </p><p> 1. Problems in the Formation of Belorussian <g/> .
doc#81 І хоч вона знала <g/> , що моє українство від предків <g/> , вона <g/> , саме вона перенесла його до мене <g/> , хоч і намагалася вберегти мене <g/> .
doc#81 <p> Уже трохи пізніше <g/> , виїхавши з Лемківщини <g/> , у Словаччині <g/> , я пробував втиснути мої лемківські враження в вірш <g/> .
doc#67 <p> Жили ж поривання й надії палкії У нас <g/> , моя вірна <g/> , в обох — </p><p> Ми щирую віру і думи святії З тобою кохали удвох <g/> ; </p><p> Чи треба ж казать <g/> , що тебе не забуду <g/> ? </p>
doc#47 <p> Більше <g/> , одначе <g/> , спільного <g/> , що вже тут описане в мові про « <g/> Тугу <g/> » <g/> , починаючи від переважної хореїчности ( <g/> але <g/> , повторю <g/> , ямб автоматично <g/> , коли виринає героїчний мотив — як от у « <g/> Соняшнику <g/> » <g/> ) і кінчаючи шуканням згаслого <g/> , минулого неповоротного світу <g/> , осуга манерности <g/> , перебільшеної дитинности </p><p> ( <g/> Мій ясминчику <g/> , мій дусю <g/> ) <g/> , </p><p> надуживання вигуків і повторів <g/> , нагромадження пестливих форм <g/> : </p><p> — Підемо до стриєчка <g/> , </p><p> де вже коломиєчка </p><p> джухи <g/> , джухи <g/> , джухи <g/> , джух <g/> ! </p>
doc#40 Він охоплює цілу гаму вольово- почуттєвих відтінків <g/> , починаючи від просьби ( <g/> »Купи мені <g/> , моя мати <g/> , голку золотую <g/> » — Риль <g/> .
doc#81 Коли в середині шістдесятих років <g/> , уже в Америці <g/> , Іван Білодід <g/> , заохочуваний Романом Якобсоном <g/> , у гармонійній співпраці з КҐБ взявся розшукати докази моєї нібито співпраці з нацистами ( <g/> в радянській термінології « <g/> фашистами <g/> » <g/> ) <g/> , йому гостинно відкрили ультра-таємні фонди публікацій німецького засягу і єдиний компромітаційний матеріял <g/> , що він знайшов <g/> , була ця замітка плюс мої власні спогади в передмові до моєї « <g/> Не для дітей <g/> » <g/> .
doc#81 Вони не питали в мене <g/> , як поводитися в місті <g/> , вони це опановували самі <g/> , але моя міська природа імпонувала їм <g/> .
doc#81 <p> І ще на одне мені відкривалися очі в роки мого навчання в майбутньому університеті <g/> : рустикальність України <g/> .
doc#81 <p> Такі були два вовки в моїх курсах <g/> .
doc#81 Але вже давно минув той час <g/> , коли ми мусіли жити на цю надто скромну суму плюс мої випадкові й принагідні заробітки <g/> .
doc#92 Отже <g/> , він прочитав уже переклад моєї праці <g/> , і мене покликано на розмову <g/> . </p>
doc#81 <p> Ще один деталь треба докинути до цієї короткої характеристики моїх півтора року канцелярської праці <g/> .
doc#92 побачили світ на шпальтах « <g/> Нової України <g/> » ( <g/> деякі були заборонені цензурою <g/> , приміром моя стаття про Петлюру <g/> , хоч там не говорилося про його політичну діяльність <g/> , а тільки
doc#81 Серед слайдів моєї пам'яті є момент <g/> , коли ми йдемо разом зі школи вгору Московською вулицею <g/> , проходимо коло кіна Модерн <g/> , Ася кидає на мене погляд — і я щасливий <g/> , я не просто живу <g/> , я знаю <g/> , що живу <g/> .
doc#92 Але можна не сумніватися <g/> , що <g/> , коли б там знали про моє місце перебування й діяльність від 1941 року й далі <g/> , друкування цього тексту було б неможливе <g/> .
doc#92 Нею став вихід моєї досить довгої книжки « <g/> Передісторія слов'янських мов <g/> .
doc#30 Моє діло мовчати й слухати або ні <g/> .