Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Блеф полягав у тому <g/> , що ввесь об'єкт моєї праці — « <g/> Партія веде <g/> » складався з яких 50 сторінок <g/> , отже <g/> , ледве чи досить для солідної дисертації <g/> .
doc#81 Я не хотів іти на той виступ <g/> , ставлячи його перед доконаним фактом моєї появи <g/> .
doc#92 З мого боку <g/> , моя поведінка не була навмисним викликом <g/> , хоч я розумів <g/> , що об'єктивно це був виклик <g/> .
doc#70 Мав рацію і мій сьогоднішній сусід Іван Дзюба <g/> , коли витяг із небуття-забуття братів Карпенків — втілення графоманства і малоросійської безграмотности й примітивізму <g/> , хоч тексти їхні <g/> , цих братів <g/> , дають добрий ґрунт малоросам ( <g/> здебільшого того ж рівня <g/> ) для глузування з не любої їм української мови <g/> , — бо було <g/> .
doc#81 Він мав контроль над моєю частиною <g/> , я над його — ні <g/> .
doc#67 Його автор Олена Пчілка <g/> : </p><p> Прощай <g/> , моя люба <g/> , прощай <g/> , моя мила <g/> ! </p>
doc#95 А вулиця моя така <g/> , як і була <g/> , пройшла воєнну руїну й шал перебудов неушкоджена <g/> .
doc#81 <p> Але недосконалість цих спогадів супроти минулої дійсности випливає не тільки з хиб пам'яті взагалі й моєї пам'яті зокрема <g/> .
doc#81 Блакитного і не йшов з тими <g/> , хто проводжав тіло Хвильового на цвинтар <g/> , хоч пізніше <g/> , уже в самоті <g/> , розшукав його могилу і бачив квіти <g/> , що там лежали <g/> , а ще пізніше вже не міг її розшукати <g/> , бо її зрівняли з землею <g/> , був також на могилі Блакитного ( <g/> хоч він і не був героєм мого роману <g/> ) не на цвинтарі на вулиці Артема <g/> , а на спеціяльному місці на півночі Харкова коло Сокольників <g/> , де ховали провідних політиків і де замість хрестів ставили пропелери на кілку <g/> .
doc#81 Я знав <g/> , що сила розбещувачів була незмірно більша від моєї <g/> .
doc#81 А вже зовсім у моїх руках і з моєї ініціятиви було видання першого — і судилося йому бути останнім — тому « <g/> Наукових записок <g/> » УКІЖу <g/> , що побачив світ теж 1940 року <g/> . </p>
doc#101 У моєму житті часом були складні обставини <g/> .
doc#81 Так <g/> , тепер я повернуся до Львова <g/> , і Мірчук пришле туди виклик на працю до Берліну <g/> , що включатиме також мою матір <g/> .
doc#81 У моїй пам'яті вони живуть поруч <g/> .
doc#81 Тому я вважаю Сімовича за мого другого вчителя <g/> , хоч формально він моїм професором не був <g/> .
doc#81 <p> Але я знайшов у тодішньому Києві третього праведного мужа <g/> , і це була єдина приємна подія в ті холодно-гнилі дні моїх поневірянь по зµвалтованому місті <g/> .
doc#81 За кілька днів хтось замазав мої три короткі рядки чорним <g/> , і після того тільки виразка на стіні правила за memento mori <g/> .
doc#81 А виправдання моєї ролі й настанови було в тому <g/> , що я цю дитячу сторону їхніх душ активізував <g/> .
doc#81 На порох перетворилася моя збірка російських видань доби романтизму — тридцятих і сорокових років минулого століття <g/> , які купував мені в Ленінµраді Миша Бармас і на підставі якої Булаховський писав свою історію російської літературної мови <g/> .
doc#15 ( <g/> І. Котляревський <g/> ) </p><p> Моє слово тихо-сумне <g/> , богобоязливе <g/> , </p><p> Згадається - і дівоче серце боязливе </p><p> Стрепенеться <g/> , як рибонька <g/> , і мене згадає <g/> … </p>