This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 | Права нема <g/> , усе не моє <g/> . |
doc#97 | , що ледве чи заслуговує навіть на згадку <g/> . </p><p> Перетворення на homo sovieticus для людей мого покоління ( <g/> народжених 1908 <g/> ) <g/> , для людей <g/> , що потім жили роками на Заході |
doc#98 | Мій товариш у ХІНО — ХПР ПО <g/> , 1927-1931. Рідна мова його українська <g/> . |
doc#100 | Але сподіваюся <g/> , що мої перестороги Вас не відстрашать <g/> . |
doc#101 | Я мав змогу працювати науково <g/> , наслідок цього — сотні сторінок зіпсованого паперу <g/> , який пішов на мої книжки <g/> . </p> |
doc#101 | І мені приємно <g/> , що це вдалося зробити тепер — це місто прекрасної архітектури <g/> , з ним пов'язане життя багатьох талановитих осіб <g/> , серед яких і мій учитель — професор Василь Сімович <g/> . |
doc#101 | Це було таке моє психологічне наставления <g/> , причому це стосувалося і України <g/> , але більше стосувалося <g/> , звичайно <g/> , самої еміграції <g/> . |
doc#101 | Практично кажучи <g/> , біографічно беручи <g/> , найбільший вплив на мене справив <g/> , мабуть <g/> , мій кузен <g/> , який був років на 20 — 25 старший від мене і був нареченим ( <g/> неофіційним <g/> , до того не дійшло <g/> ) моєї старшої сестри <g/> . |
doc#103 | під собою правдивого підґрунтя <g/> ? </p><p> — Олесь Гончар був у Харкові років два чи три моїм студентом <g/> . Коли його послали на роботу в районну газету <g/> , десь на Полтавщину <g/> , |
doc#103 | Я ніколи не рахував <g/> , скільки в моїй бібліотеці томів <g/> , але <g/> , очевидно <g/> , разом зі славістичними книгозбірнями Гарварду й Колумбії <g/> , — вона одна з найповніших <g/> . |