Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Але мотив гармонії й вірности подружнього життя аж геть у старість <g/> , живого теплом споминів про все спільно пережите в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » поезіях авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> Це наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій ніжний дотик чи докір терпкий <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Батьківщина <g/> » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> .
doc#9 <p> Якби Сімович поставився негативно до мого задуму <g/> , мабуть за той задум я і не взявся б. Але він захопився моїм планом <g/> , заохотив мене якнайпалкіше і <g/> , сказати б <g/> , поблагословив мене беззастережно <g/> .
doc#9 У головному моя праця була виконана <g/> , але тут і там щось треба було ще перевірити <g/> , щось додати <g/> .
doc#9 <p> Пізніше частина матеріалу моєї « <g/> Галичини <g/> » ввійшла до моєї книжки « <g/> Українська мова в першій половині двадцятого століття ( <g/> 1900—1941 <g/> ) <g/> .
doc#9 <p> Пізніше частина матеріалу моєї « <g/> Галичини <g/> » ввійшла до моєї книжки « <g/> Українська мова в першій половині двадцятого століття ( <g/> 1900—1941 <g/> ) <g/> .
doc#9 ) <g/> ; « <g/> Скажи ж мені <g/> , моє розумне закохання <g/> » ( <g/> III <g/> , 116 <g/> ; Грін <g/> .
doc#9 « <g/> Він Ааресові задасть <g/> » ( <g/> II <g/> , 34 <g/> ) <g/> , але « <g/> Дай моєму Ааресу сили <g/> » ( <g/> II <g/> , 32 <g/> ) <g/> ; наз <g/> .
doc#20 Розтлінне <g/> , зґвалтоване місто в ті холодно-гнилі дні моїх поневірянь <g/> , здавалося <g/> , не мало більше праведників <g/> .
doc#20 Мої знання медицини ніякі <g/> , і не мені судити <g/> , чи операція була потрібна <g/> .
doc#21 Постало дві концепції — одна Самчукова <g/> , друга — моя <g/> .
doc#21 Це не була моя заслуга <g/> .
doc#21 При моїх з ним зустрічах в Америці незмінною темою його було <g/> , як оце його запросили чи мають запросити туди чи сюди — до якоїсь там ґалерії <g/> , на якусь там виставку <g/> , до якогось там видавництва <g/> , як власники ґалерій чи куратори музеїв утворили кліки і не пускають до кліки не належних до неї <g/> …
doc#21 <p> Особисто я в Америці зобов'язаний Гніздовському обкладинкою до першої збірки моїх літературно-критичних статтей “ <g/> Не для дітей <g/> ” <g/> , 1964. Я був тоді невдоволений <g/> .
doc#23 <p> Шевченків « <g/> Кобзар <g/> » 1840 року відкривався поезією « <g/> Думи мої <g/> , думи <g/> » <g/> .
doc#23 Вступний вірш його стверджує те <g/> , що є патосом усієї його відомої нам творчости <g/> : не колектив <g/> , а я <g/> , моя душа <g/> , мої переживання <g/> , які є водночас переживання універсальної людини <g/> , мій світ <g/> , що є світом універсальної людини <g/> ; не драма національної субстанції в конкретних історичних обставинах <g/> , а трагедія внутрішнього конфлікту <g/> , закладеного в самій істоті людської душі <g/> . </p>
doc#23 « <g/> Чого ж очам моїм не мило <g/> ?
doc#23 Варт з цього погляду порівняти поезію Петренка « <g/> Минулися мої ходи <g/> » і народньою піснею <g/> , що починається так само <g/> : </p><p> Народня пісня <g/> : </p><p> Минулися мої ходи через огороди <g/> ; </p><p> Козаченьку <g/> , моє серце <g/> , любитися годі <g/> ! </p>
doc#26 Його збірка відкривалася поезією <g/> , чий перший рядок звучав « <g/> Думи мої <g/> , думи <g/> » <g/> .
doc#27 У тих листуваннях <g/> , іцо їх ми знаємо <g/> , з самого початку він відгороджувався від дівчини або жінки як потенційної коханки тим <g/> , що звертався до неї як до сестри <g/> , « <g/> кохана сестро <g/> » <g/> , « <g/> сестрице голубко моя <g/> » <g/> , але завжди сестра <g/> .
doc#28 забудь навіки </p><p> Мій біль <g/> , і горе <g/> , і одчай <g/> , </p><p> І те <g/> , що всі мої надії <g/> , </p><p> Любов <g/> , і пристрасть <g/> , і хвали </p><p> Лиш тягарем чужої мрії </p><p> Для тебе <g/> , ніжної <g/> , були <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Колись летять <g/> » <g/> ) </p><p> але загалом Филипович більше полюбляє відтворювати дійсність в її конкретності <g/> .