Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#22 Так <g/> , мої дії не приносять користі ані наслідків <g/> , але це мої дії <g/> .
doc#23 <p> Шевченків « <g/> Кобзар <g/> » 1840 року відкривався поезією « <g/> Думи мої <g/> , думи <g/> » <g/> .
doc#24 Ні <g/> , — мука моя солодка мені — ці мазохістичні слова далекі від життьоствердження « <g/> Вертепу <g/> » <g/> .
doc#26 Так <g/> , можна було б обійтися без мого вступного слова сьогодні <g/> .
doc#27 Бігають мої <g/> , повисолоплювавши язики <g/> , а я взяв та й занедужав гарненько <g/> , лежати не лежав <g/> , а так світом нудив <g/> » <g/> . </p>
doc#28 Він починається словами <g/> : </p><p> Я світ увесь сприймаю оком <g/> , </p><p> бо лінію і цвіт люблю <g/> , </p><p> бо рала промінні глибоко </p><p> урізались в мою ріллю <g/> . </p>
doc#29 Про мій другий виступ <g/> , який фактично не відбувся <g/> , мова піде далі <g/> .
doc#30 Навіть до мене <g/> , — але тільки з Польщі <g/> , — зверталися по дозвіл перекласти моє житиє св <g/> .
doc#31 Від російської літератури <g/> , від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати <g/> » <g/> , « <g/> Наша орієнтація — на західноевропейське мистецтво <g/> » <g/> , « <g/> Москва сьогодні є центр всесоюзного міщанства <g/> » <g/> , « <g/> Майбутнє за моєю молодою нацією і за моєю молодою клясою <g/> » <g/> , « <g/> За відважних і вольових людей <g/> » — ці чіпкі гасла відомі кожному <g/> .
doc#35 Боронив <g/> , правда <g/> , Лазар Баранович автономію української церкви <g/> , але коли автономію цю зламано <g/> , він не спромігся на хоч скільки виразний опір і в лисі і до царів писав <g/> : « <g/> Да буду зі всією єпархією моєю просі о під благословенням святішого патріярха московського <g/> , як і інші великоруські архиєреї <g/> , і хай наступники мої поставляються в Москві <g/> , а не в Києві <g/> » ( <g/> 1688 <g/> ) <g/> . </p>
doc#36 Правда <g/> , певна частина випадків припадає на стійкі звороти менше-більше вигукової форми типу « <g/> Боже мій <g/> !
doc#37 Якби я жив ще третину сторіччя <g/> , напевне <g/> , мій погляд знову змінився б. Ми течемо <g/> , наше життя тече <g/> , наше минуле тече <g/> , історія пливе в цьому ж струмі <g/> .
doc#38 Почалося з того <g/> , що в моїй статті про Едварда Стріху — Костя Буревія я нібито недоцінив Семенка <g/> .
doc#39 Велике чуття згоди між теплом твого єства і мого <g/> .
doc#40 <p> § 2. ТРИ ПІДХОДИ ДО ЯВИЩ МОВИ </p><p> Беремо цикл поезій Лесі Українки « <g/> Сім струн <g/> » і читаємо першу фразу першого вірша <g/> : </p><p> До тебе <g/> , Україно <g/> , наша бездольная мати <g/> , </p><p> Струна моя перша озветься <g/> . </p>
doc#43 <p> Тут пора сказати про мою першу незгоду з Баркою <g/> .
doc#45 На перший погляд <g/> , це значно полегшить моє завдання <g/> , але <g/> , як побачимо далі <g/> , — змусить до небезпечних екскурсій у бік питань наче безпосередньо з темою не пов'язаних <g/> , а то і зовсім від неї далеких <g/> . </p>
doc#46 <p> </doc> </p><p> В історії МУРу і в цих моїх спогадах про МУРівські роки мого життя друге місце після Самчука мусить належати Маланюкові <g/> , дарма що і його перебування в МУРі було короткотривале <g/> , і мої контакти з ним були часово і духово обмежені <g/> .
doc#47 <p> Як не випадково <g/> , що збірка замикається мотивом вічної туги як закону життя <g/> , так не випадково вона відкривається присвятою хуторові <g/> , де пробігло дитинство поетки <g/> , що ніколи не повернеться і що його може й не було <g/> : </p><p> Чи мо'це лише мережано </p><p> ясочкою мрій <g/> , </p><p> чи мо' <g/> , чи в душі збережено </p><p> й в пам'яті моїй <g/> ! </p>
doc#49 Боже мій <g/> , кожний гімназист міг би дописати цю сцену <g/> . </p>