Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Вони відключалися від праці на заводах <g/> , переходили з гуртожитків-бараків до приватних кімнат у німецьких помешканнях <g/> , діставали продуктові картки <g/> , такі ж як німецькі <g/> , вельми ощадливі <g/> , але не до стадії голоду <g/> , могли користатися публічним транспортом <g/> …
doc#3 Звідси <g/> , від конструкцій типу числівник ( <g/> два <g/> , три <g/> , чотири <g/> ) плюс тел-ят- або племен- метастази могли ширитися в двох напрямах <g/> : до іменників середнього роду і до дво- основних іменників <g/> .
doc#4 Але про це не могли не знати пізніші люди пера й думки <g/> .
doc#4 Ці засоби в Наталі Лівицької-Холодної дуже різноманітні й могли б стати темою окремої статті <g/> .
doc#5 Але якщо ми не знаємо всієї біографії Юрія Олександровича <g/> , то чи не могли б ми обійтися і без історії його лябораторних спроб <g/> ? </p>
doc#6 Обидва вони вийшли з селянської хати <g/> , де батьки їхні і уявити не могли мистецької кар'єри своїх синів <g/> , бо ті батьки взагалі ледве чи знали <g/> , що таке мистецтво як професія <g/> .
doc#6 Праця і <g/> , може <g/> , ще діти <g/> , — ось те <g/> , що закривало перед ним порожнечу <g/> , порожнечу <g/> , до якої кожної хвилини могли вдертися кошмари його сповненого жахливими примарами душевного “ <g/> лабіринту <g/> ” ( <g/> вживаючи його власного терміну <g/> ) <g/> , що став назвою його картини <g/> , мальованої в закладі для душевнохворих під Лондоном 1953 року <g/> .
doc#6 Знищені скоро після їхнього виконання за <g/> , мовляв <g/> , невідповідність вимогам соціялістичного реалізму і порядком ліквідації школи Михайла Бойчука <g/> , як нібито націоналістичної <g/> , ці фрески ледве чи могли бути відомі Куриликові <g/> , навіть у репродукціях <g/> .
doc#6 <p> ii Йому не могли не імпонувати в романі вислови <g/> , що стосуються до Рембрандта <g/> , але стають нібито життьовим гаслом Ван Гога <g/> , на зразок <g/> : " <g/> Рембрандт мусів малювати <g/> .
doc#9 З другого боку <g/> , позначка Б. Грінченка часто вказує на західноукраїнську сферу вживання якого-небудь слова <g/> , але не уточнює цього загального поняття так <g/> , щоб ми могли чітко виявити <g/> , чи йде про Галичину саму по собі або в комплексі з іншими західноукраїнськими землями <g/> , чи <g/> , може <g/> , тільки про Волинь або позагалицьке Поділля <g/> . </p>
doc#9 Які могли бути впливи <g/> , коли в Галичині квітло язичиє <g/> ?
doc#9 »1. Як бачимо <g/> , вимоги ці надто невеликі <g/> , а більші вимоги Б. Дідицького і його однодумців <g/> , звичайно <g/> , не могли здійснитися <g/> , бо не могло язичиє за тогочасних обставин витиснути літературну мову <g/> , сперту на народну основу <g/> .
doc#9 <p> Прихильники етнографічно чистої однодіялектної — а коли однодіялектної <g/> , то <g/> , природно <g/> , східноукраїнської основи української літературної мови ніколи не могли примиритися з новаторством М. Старицького й прийняти те <g/> , що робив М. Старицький у літературній мові <g/> .
doc#9 За приклад могли б правити такі слова <g/> , як шумлява ( <g/> « <g/> Один ти в шумляві сидиш <g/> » — II <g/> ) <g/> , роздолий ( <g/> « <g/> Ввійдеш в улиці роздолі <g/> » — 37 <g/> ) <g/> , марій ( <g/> « <g/> Сміялися над марієм старим <g/> » — 192 <g/> ) <g/> , марівничий ( <g/> « <g/> В душі лякливій <g/> , марівничій <g/> » — 213 <g/> ) <g/> , мучень ( <g/> « <g/> Бог мученів-рабів <g/> » — 214 <g/> ) тощо <g/> .
doc#9 Серед тих прикладів <g/> , якими він оперував <g/> , було багато влучно схоплених і заслужено гостро скритикованих <g/> , але багато було й таких <g/> , що ніяк не могли бути переконливими тоді й засуджені дальшим розвитком української літературної мови <g/> .
doc#9 Він закинув своєму супротивникові хуторянську обмеженість <g/> , бажання заплямувати й відкинути все те <g/> , що не вживається на рідному хуторі <g/> , бажання тим більше необгрунтоване <g/> , що в підросійській Україні не було ніякої іншої школи <g/> , крім російської <g/> , а значить українську мову поза своїм хутором люди могли знати хіба тільки з белетристики <g/> .
doc#9 І далі <g/> : « <g/> Під час <g/> , коли на Україні рідко язик українсько-руський є розговорним між тамошною інтелігенцією <g/> , то в Галичині говорять ним як в простій хаті <g/> , так і в найелегантніших і найвищих сальонах <g/> »1. </p><p> Все це були незаперечні факти <g/> , не позначатися на розвитку мови вони не могли <g/> , впливи Галичини на загальноукраїнську літературну мову вони робили дійовими — і тому автор мав цілковиту рацію <g/> , роблячи в своїй статті такий висновок <g/> : « <g/> Як ми учимося зі словарем в руці деяких слів українських <g/> , так най ЗБОЛЯТЬ і українці вийти поза свою тісну межу і навчитись трохи і від нас <g/> .
doc#9 Але жадні перепони політично-поліційного характеру не могли розбити органічну єдність українського народу по обидва боки Збруча <g/> , і обмін мовними здобутками так само тривав безперервно всупереч усяким урядовим заходам <g/> . </p>
doc#9 Цього могли вимагати тільки люди <g/> , далекі від будь-якої практичної роботи <g/> .
doc#9 А ті <g/> , хто виконував якусь живу працю <g/> , хто мав широкі суспільні обов'язки <g/> , не могли втриматися на позиціях неґації всього галицького в мові <g/> , хоч би вони давніше такі позиції й посідали <g/> .