Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#19 <p> Мову приваблює незламність Тараса Шевченка як « <g/> лицаря слободи <g/> » <g/> .
doc#19 <p> Т. Шевченко </p><p> « <g/> Се один із тих наших літературних діячів <g/> , котрим теперішнє положення української справи і українського слова в Росії хоч і не вистудило серця і не вистудило пера з руки <g/> , та проте відібрало можність дати свою працю на користь загалові <g/> » <g/> , — так писав про Василя Мову Іван Франко 1899 року і порівнював літературну долю письменника з літературною долею Степана Руданського <g/> .
doc#19 Сучасний читач виховується на Руданському <g/> , Свидницькому <g/> , знає Манжуру <g/> , але про Мову не чув нічого або <g/> , в кращому випадку <g/> , знає тільки один його вірш <g/> , що став хрестоматійним <g/> , — « <g/> Козачий кістяк <g/> » <g/> .
doc#19 Всі біографічні відомості про Мову <g/> , що ми маємо <g/> , маємо з його ж таки листа до Олександра Кониського <g/> , писаного 1883 року <g/> , писаного для вміщення в плянованій Кониським хрестоматії української літератури <g/> .
doc#19 Але чи мав рацію Кенійський <g/> , коли прийняв ці самодокори за істину і писав про Мову всіх періодів його життя <g/> : « <g/> Був людина щира <g/> , глибокий патріот <g/> ; але сонна Чорноморщина коли не зовсім заспала <g/> , так доволі таки приспала і його <g/> » <g/> ?
doc#19 Саме це й відзначає Комаров ( <g/> Уманець <g/> ) <g/> , один з небагатьох активних діячів сімдесятих — дев'яностих років <g/> , що особисто знав Мову <g/> : « <g/> Знав Мову як чоловіка вельми здатного <g/> , освіченого і роботящого <g/> » <g/> . </p>
doc#19 Саме це й відзначає Комаров ( <g/> Уманець <g/> ) <g/> , один з небагатьох активних діячів сімдесятих — дев'яностих років <g/> , що особисто знав Мову <g/> : « <g/> Знав Мову як чоловіка вельми здатного <g/> , освіченого і роботящого <g/> » <g/> . </p>
doc#19 <p> Досі в нашій дуже невеличкій критичній літературі про Мову панував другий погляд <g/> .
doc#19 Та <g/> , власне <g/> , близько до цього підходив і Зеров <g/> , коли в своїй статті « <g/> Поети но шевченківської нори <g/> » вилучав з загального гурту поетів-епігонів Мову <g/> , Володимира Олександрова <g/> , Кониського і особливо Михайла Старицького <g/> , для творчости яких характеристичний момент шукання нових форм <g/> .
doc#19 Така постава проблеми <g/> , очевидно <g/> , і змусила Мову відкинуги первісну назву твору « <g/> Лихо з дітьми <g/> » <g/> .
doc#19 ( <g/> Потебня помер 1891 року <g/> , переживши Мову лише на кілька місяців <g/> .
doc#19 <p> Взагалі збіжності між Мовою й Потебнею і питання про можливий вплив Потебні на Мову — а може й в зворотному напрямі <g/> ?
doc#19 <p> Найважливіша література про </p><p> Василя Мову <g/> , згадана в статті </p><p> М. Уманець ( <g/> Комаров <g/> ) <g/> .
doc#19 Кілька слів про Василя Мову <g/> .
doc#40 Мову дійової особи <g/> , отже <g/> , відтворено не зовсім точно <g/> .
doc#72 Мову Українську беремо яко певний і багатий матеріал даний нам у спадщину тисячо- літними поколіннями батьків наших — селянства Українського ( <g/> декларацію підписали М. Хвильовий <g/> , В. Сосюра <g/> , М. Йогансен <g/> ; передруковано в Лейтес 2 <g/> , 66 <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Про « <g/> Мову робітника <g/> » вже говорилося тут <g/> , бо там брали участь Догадько і Журба <g/> .
doc#81 Мову він знав блискуче <g/> , писав чудовим стилем <g/> , питання ставив <g/> , яких звичайно студенти не ставили <g/> .
doc#81 На суто харківські теми видрукували ювілейні статті — 50 років з дня смерти — про Потебню ( <g/> 13 <g/> ) та про Василя Мову <g/> .
doc#81 Усе таки <g/> , думалося <g/> , може <g/> , це так <g/> , як харківська « <g/> Нова Україна <g/> » — про Петлюру не можна <g/> , але про Потебню <g/> , про Василя Мову — можна <g/> , театральні рецензії <g/> …