Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Мова йде про дві риси <g/> .
doc#7 <p> Мова йде про віршик Олега Зуєвського <g/> , позначений трьома зірочками замість заголовка і видрукуваний у філяделфійському журналі « <g/> Київ <g/> » <g/> , ч. б за 1951 рік <g/> .
doc#9 Найяскравіше своє кредо в цьому дусі висловили Василь Мова ( <g/> Лиманський <g/> ) і Олена Пчілка <g/> . </p>
doc#9 <p> Василь Мова — призабута постать <g/> , яка одначе має всі права на те <g/> , щоб посісти в історії нашої літератури й літературної мови другої половини XIX ст <g/> .
doc#9 І <g/> , видно <g/> , він сам визнавав це <g/> , бо <g/> , почавши статтю романтичними піднесеннями мови кожної української спільности <g/> , хай навіть найменшої <g/> , він кінчає її ( <g/> поза закликом боротися з пуризмом <g/> ) словами <g/> , що знецінюють мову і приділяють їй цілком другорядне значення <g/> : « <g/> Мова <g/> , хоч і який коштовний скарб <g/> , не є все-таки найвищим скарбом <g/> …
doc#9 У галичан є чимало гарних форм <g/> , яких нам не стає — чому ж з них не скористуватися <g/> »3. І <g/> , остаточно ставлячи всі крапки над і <g/> , Б. Грінченко так формулює тепер свій мовний ідеал <g/> : « <g/> Мова тоді тільки буде і найкращою і найзрозумілішою <g/> , коли в основі її буде народна мова наддніпрянської України з потрібними додатками з народної мови буковинців та галичан <g/> »4. </p><p> Таким чином <g/> , тепер Б. Грінченко визнає і доконечність галицької пайки в літературній мові <g/> , а отже <g/> , діялектну многоосновність літературної мови <g/> , і участь у літературній мові штучно створюваного елементу ( <g/> складені в народному дусі слова <g/> ) <g/> , обстоюючи тільки чистоту мови від чужомовних впливів і домішок <g/> .
doc#9 Мова нашої газети для них зовсім чужа <g/> , нею обурюються й люди <g/> , які щиро хотіли б <g/> , щоб розвинулася наша преса <g/> »5. </p><p> Але попри всі труднощі перших кроків це був історично доконечний етап піднесення мови від хутора до масштабів справді всеукраїнської літературної мови — і тільки люди <g/> , далекі від практичної роботи <g/> , обмежені хуторянським животінням <g/> , могли журитися в цей час за втраченою нібито « <g/> полтавсько-київською чистотою <g/> » української літературної мови <g/> .
doc#9 Мова художніх творів І. Нечуя-Левицького з життя інтелігенції використана тут тільки для того <g/> , щоб способом заперечення показати <g/> , що дали українській літературній мові галицькі впливи в лексиці <g/> .
doc#9 До питання про межі національних мов Гергард пише <g/> : « <g/> Мова і сила ( <g/> держава <g/> ) <g/> , не мова і дух визначають межі <g/> , в яких живе і діє наріччя <g/> .
doc#9 <p> Львів 03.03.1943 - Німеччина 12.11.1944 </p><p> ДОДАТОК </p><p> ЧЕРНІГІВЩИНА В ФОРМУВАННІ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ </p><p> До постави питання </p> <p> Мова літератури в Гетьманщині XVII —XVIII ст <g/> .
doc#10 Мова йде про вироблення і обговорення українського правопису <g/> .
doc#10 Мова йде <g/> , таким чином <g/> , про визбирування й культивування “ <g/> свого <g/> , одмітного <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 10 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Мова йде <g/> , отже <g/> , не тільки про близькість до народної мови <g/> , себто фактично до мови етнографічних записів <g/> , а про концентрацію <g/> , згущення її рис <g/> .
doc#10 Недурно її головна праця ( <g/> 17 <g/> ) має епіграф з Вандрієса — “ <g/> Мова складається не з ізольованих фонем <g/> , а з ситеми фонем <g/> ” <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> Василь Мова <g/> , « <g/> Козачий кістяк <g/> » <g/> ) </p><p> Вибухи сміху блискучого <g/> , </p><p> Гамір <g/> , музика і рух – </p><p> Відгомін міста гнітючого </p><p> В прірву стрімку неминучого </p><p> Пхає знеможений дух <g/> . </p>
doc#19 <p> </doc> </p><p> ( <g/> Василь Мова <g/> ) </p><p> Більш нічого </p><p> Не викроїлося <g/> , і драму </p><p> Глухими <g/> , темними рядами </p><p> На смітник земля ввижається поетові « <g/> правди й волі арештарнею <g/> » <g/> , суцільною « <g/> мертвуїцою буцигарнею <g/> » <g/> , песимізм не виявляється так яскраво <g/> .
doc#19 1 в ці роки Мова не відійшов ані від стилістичних експериментів <g/> , ані від гострого відчуття національного гніту <g/> .
doc#19 Може систематичні розшуки в архівах Кубанщини <g/> , Харкова ( <g/> де Мова провів студентські роки <g/> ) <g/> , Одеси ( <g/> де жив Комаров <g/> , зацікавлений у літературній спадщині Мови <g/> ) <g/> , Києва <g/> , Ленінграду ( <g/> цензурна управа <g/> ) зможуть виявити цікаві речі <g/> .
doc#19 За свідченням Дмитра Антоновича <g/> , в Харкові молодий Мова був своєю людиною в українському сальоні Христини Д. Алчевської <g/> .
doc#19 Певним є те <g/> , що перша спроба надрукуватися походить з часів перебування в Харкові <g/> : десь 1861 року Мова посилає свої поезії до « <g/> Основи <g/> » <g/> , де П. Куліш і друкує з них маленький уривочок <g/> . </p>