Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 <p> Пізно <g/> , вже в « <g/> Веселці <g/> » <g/> , вперше дозволяє собі Лятуринська впровадити в свою мову рясноту здрібнілих висловів <g/> , просячи землю-неньку простелитися пір'ячком <g/> , просячи сестричок не топтати волошок їхніми черевичками <g/> .
doc#3 Хоч мова ніколи не застигає в непорушності і зміни ніколи не припиняються <g/> , але те <g/> , що спостерігаємо <g/> , найчастіше — зміни лексичного і семантичного характеру <g/> .
doc#3 <p> Щоправда <g/> , моя книжка вийшла у далекій Швеції <g/> , вона була написана та надрукована іноземною німецькою мовою <g/> .
doc#3 <p> Нові конструкції виразно походять з розмовної мови <g/> , а зіставлення даних обстеження ( <g/> ексцерповано твори 60 письменників <g/> , що друкувалися 1850— 1950 рр <g/> .
doc#3 ) з їхніми <g/> , цих письменників <g/> , біографічними даними дає змогу встановити <g/> , що інновація виникла й прищепилася насамперед у Центральній Україні між Києвом та Лисаветом <g/> , від Черкащини до Харківщини <g/> , себто на тій території <g/> , яка вважається осердям української літературної мови <g/> . </p>
doc#3 <p> Зібраний матеріял дозволив висловити припущення про рушійні сили за цією інновацією і про її місце і ролю в загальному розвитку синтакси новітньої української літературної мови <g/> .
doc#3 <p> Як відомо <g/> , в давньоукраїнській мові числівник існував тільки на семантичному рівні <g/> , а морфологічно та синтаксично становив собою досить безформну масу різних уламків різних мовних підсистем <g/> , з мінімальним пристосуванням до числової семантики <g/> .
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#3 <p> У підсумку <g/> : Загальна лінія розвитку — синтаксичного і морфологічного — числових конструкцій може бути схарактеризована як повільне <g/> , але постійне — наближення до творення числівника як частини мови <g/> .
doc#3 Хоч обмежений критеріями роду ( <g/> середній <g/> ) та числа ( <g/> pluralia tantum <g/> ) <g/> , розвиток цієї конструкції <g/> , уже півтора століття вживаної в літературній мові <g/> , відповідає загальній еволюційній тенденції і є <g/> , отже <g/> , явиїцем позитивним ( <g/> чи <g/> , коли воліємо <g/> , сказати інакше <g/> , прогресивним <g/> ) <g/> .
doc#3 Іншими словами і дуже спрощено маємо до діла з києво-полтавськими говірками <g/> , що в класичному формулюванні відповідає традиційним твердженням про діялектну основу літературної мови <g/> . </p>
doc#3 <p> Усе <g/> , здається <g/> , вимагає допущення наших конструкцій до літературної мови — і дані літератури останнього півтора століття і показники діялектології <g/> .
doc#3 Але цю ясність важко утримати <g/> , коли звертаємося до безпосередніх описів самої літературної мови <g/> .
doc#3 Не буду перелічувати висловлювань на ці теми <g/> , згадаю тільки для прикладу монографію про числівник Макара Івченка « <g/> Числівники української мови <g/> » ( <g/> Київ <g/> , 1955 <g/> , ст <g/> .
doc#3 <p> Трохи більше про це хіба лише в розділі про числівник пера Д. X. Баранника в колективному нарисі Сучасна українська літературна мова <g/> .
doc#3 не властиві науковому та діловому стилям літературної мови <g/> » <g/> .
doc#3 У принципі <g/> , навіть якщо твердження про невластивість конструкцій типу двоє речень слушне <g/> , роля науковця поставити обговорювану конструкцію в еволюційний ряд і з'ясувати <g/> , чи заборона даних конструкцій умотивована і чи вона сприяє розвитку мови <g/> .
doc#3 Інститут мовознавства змушений традицією не тільки вивчати мову <g/> , а й навчати її <g/> .