Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Наприклад <g/> , зустрічаючи в історії Польщі слово магнат <g/> , ми можемо подумати <g/> , що це в нас позичення з польської мови <g/> , тоді як справді це слово взяте з латинської мови <g/> . </p>
doc#40 <p> Загалом стилістичні властивості прямої мови <g/> ; інтонаційна виразність і гнучкість <g/> , широка можливість використовувати форми усної діялогічної мови <g/> , а в зв'язку з цим придатність відтворювати індивідуальні мовні особливості — визначають її типовість для усної взагалі і народної зокрема мови <g/> .
doc#40 Вживані в розмовно- розповідній мові між двома сурядними реченнями або двома однорядними присудками <g/> , вони показують <g/> , що друга дія <g/> , яка здебільшого означає чуттєве сприймання — зором <g/> , слухом абощо <g/> , протиставляється першій <g/> , але не за посутніми <g/> , істотними ознаками <g/> , а за ефектом несподіваности враження <g/> , швидкости його в часі <g/> .
doc#65 У мові <g/> , що розвивається за власними внутрішніми законами <g/> , такі чужорідні елементи поступово або відкидаються <g/> , або позбуваються свого чужого посмаку й входять до нормального інвентаря мовних засобів <g/> .
doc#40 У зв'язку з згадкою про прийменник по слід зауважити <g/> , що в сучасній літературній мові він в'яжеться з місцевим або знахідним відмінком <g/> , але давніше він міг в'язатися і з давальним <g/> , і прослідки цього трапляються й досі <g/> , напр <g/> .
doc#9 Хоч вони і не були загалом свідомими прищеплювачами галицького в мові <g/> , але цілком природно <g/> , що в їхніх творах галицизмів не могло не бути <g/> .
doc#72 Така залежність від мови панівної нації була великим гальмом для нормального розвитку мови української <g/> , та <g/> , зрештою <g/> , й не тільки самої мови <g/> .
doc#92 Десятками років граматика російської мови вчила <g/> , що російська мова має дієслова з двома основами <g/> : однією — теперішнього часу <g/> , другою — інфінітиву <g/> : пиш-у — писа-ть <g/> .
doc#15 155 <g/> ) МАРТІ <g/> , АНТОН </p><p> Anton Marty ( <g/> 1847-1914 <g/> ) 50,88 МАСЕНКО <g/> , Терень </p><p> ( <g/> 1903-1970 <g/> ) 69 МЄЩАНІНОВ <g/> , Іван Йван Мещанинов ( <g/> 1883-1967 <g/> ) 77 МИРНИЙ <g/> , Панас ( <g/> 1849-1920 <g/> ) </p><p> 69 <g/> , 84 МИРОНЕЦЬ <g/> , МАРІЯ </p><p> ( <g/> 1893-1974 <g/> ) 63 МОВА <g/> , Василь </p><p> ( <g/> 1842-1891 <g/> ) 64 НЕХОДА <g/> , Іван </p><p> ( <g/> 1910-1963 <g/> ) 72 Німчинов <g/> , Кость ( <g/> 1898-1937 <g/> ) </p><p> 41,48,50 ОВСЯНІКО-КУЛИКОВСЬКИЙ <g/> , Дмітрій Дмитрий Овсянико- Куликовский ( <g/> 1853-1920 <g/> ) 23-24 Огоновський <g/> , Омелян </p><p> ( <g/> 1833-1894 <g/> ) 27 ( <g/> прим <g/> .
doc#101 Очевидно <g/> , що в Харкові я не був сторонній російській мові і культурі <g/> .
doc#81 Він ставився зневажливо до студентів <g/> , яких уважав за малописьменних ( <g/> а багато з них таки були <g/> ) <g/> , і до викладачів <g/> , що не знали латини й греки <g/> , йому було однаково — викладати українську чи російську мову <g/> , здібним чи нездібним студентам <g/> .
doc#76 714 <g/> ) або з твердження <g/> , що три сучасні східнослов'янські мови мають своє « <g/> происхождение из некогда единого <g/> , нераздельного русского языка <g/> » ( <g/> Введение <g/> , 10. — Підкреслив я <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 <p> В першому договорі зобов'язання <g/> , що їх брала на себе Румунія щодо мов <g/> , зформульовані в §§8 <g/> , 9 і 10. В параграфі 8 читаємо <g/> : </p><p> На вільне вживання кожним румунським громадянином будь-якої мови в приватному спілкуванні <g/> , в торгівлі <g/> , в релігійних справах <g/> , у пресі або публікаціях кожного роду не будуть накладатися жадні обмеження <g/> …
doc#40 <p> З ЛІТЕРАТУРИ </p><p> Про допоміжні частини мови див <g/> .
doc#72 <p> Потужним чинником у формуванні мови освіченої верстви була школа <g/> .
doc#72 Там <g/> , де увагу скупчено на українській мові <g/> , а не на загальних проблемах мови в Союзі <g/> , можна припустити <g/> , що зібрані дані в дійсності мали за основу мову тих селян <g/> , що в ті роки масово прибували на виробництва ( <g/> щось на зразок “ <g/> призову робітників- ударників у літературу <g/> , як його описує В. Гришко в журналі “ <g/> Сучасність <g/> ” 1980 <g/> , 2 <g/> , 70-95 <g/> ) <g/> .
doc#9 Літературна мова й далі розвивалася в напрямі ускладнення і поширення своєї діялектної многоосновности <g/> , що зовсім не виключало спеціяльної праці над розвитком популярної <g/> , приступної для малоосвіченого читача чи слухача мови <g/> . </p>
doc#9 Для І. Нечуя-Левицького найважчий закид <g/> , який можна зробити мові — це проголосити її « <g/> кованою <g/> » <g/> .
doc#81 Тільки з української мови іспити були не лише письмові <g/> , а й усні <g/> , і ці усні іспити приймав Німчинов <g/> , як я потім довідався <g/> , Кость Тихонович <g/> .
doc#71 2. – С. 7–28. </p><p> 2. Бузук П. Мова і правопис в творах Г. С. Сковороди // Памяти Г. С. Сковороди ( <g/> 1722–1922 <g/> ) <g/> .