Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 З поезії Лятуринської я здебільшого усунене <g/> , опис поетчиних відчувань оминений <g/> , нам кажуть бачити світ і вслухуватися в нього <g/> , а не в примхи однієї душі <g/> .
doc#2 Хто ще в нас вміє це <g/> ? </p>
doc#2 <p> Так многоводою стала ця ріка <g/> , так багатим став світ і ми з ним <g/> , ведені ніжною рукою поетки <g/> .
doc#3 В умовах центрально-східних говірок <g/> , які нас тут цікавлять <g/> , обидва ці процеси <g/> , можна думати <g/> , вже вповні виявилися ( <g/> що не конче значить — повністю реалізувалися <g/> ) на середину 17 ст <g/> .
doc#3 Припускаємо <g/> , що це спричинило гальмування постанню і ширенню конструкцій типу двоє речень <g/> , які нас тут цікавлять <g/> . </p>
doc#3 <p> Що нам скаже в цій справі наше прескриптивне і описове мовознавство <g/> ? </p>
doc#4 Для нас тут немає значення <g/> , чи в ці роки творчої перерви поетка справді не написала нічого <g/> .
doc#4 Ми тут маємо справу не з її архівом <g/> , а зі збіркою <g/> , як вона воліла ту збірку <g/> , те своє поетичне обличчя <g/> , бачити і бути баченим <g/> . </p>
doc#4 Тому ми знаходимо в її поезіях портрети сучасників — бачимо Олену Телігу ( <g/> « <g/> Лист <g/> » <g/> ) <g/> , Євгена Маланюка ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) <g/> , Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Півонії <g/> » <g/> ) <g/> , Маємо також образ через коротку цитату з їхніх творів <g/> .
doc#4 Ми тепер у родинному меш- канні-притулку <g/> .
doc#4 » — </p><p> Тепер перед нами тема великого міста ще раз і взагаль- неніше — то було бите скло занедбаної дільниці <g/> , тепер перед нами Нью-Йорк <g/> , Америка <g/> , чужий світ <g/> .
doc#4 » — </p><p> Тепер перед нами тема великого міста ще раз і взагаль- неніше — то було бите скло занедбаної дільниці <g/> , тепер перед нами Нью-Йорк <g/> , Америка <g/> , чужий світ <g/> .
doc#4 » — </p><p> перед нами <g/> , всупереч усьому <g/> , родинна ідилія <g/> , щастя людського розуміння й тихої втечі на природу <g/> : « <g/> він <g/> » <g/> , « <g/> з Переяслава <g/> » — рибалка <g/> .
doc#4 <p> Натомість у збірці поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> , коли говорити про її другу частину <g/> , як ми умовилися <g/> , маємо тільки записи епізодів <g/> , вражень і настроїв <g/> , які можуть повторюватися й часто справді повторюються <g/> .
doc#4 Про інші говорити тяжче через те <g/> , що ми не знаємо <g/> , як складався цей збірник <g/> .
doc#4 Ми свідомо ведені тут крізь життя людини <g/> , збережене для майбутнього <g/> , з одного боку <g/> , в поетичних « <g/> листках з щоденника <g/> » <g/> , з другого <g/> , в зоровому образі авторки <g/> .
doc#4 Нема нічого злого чи хибного в аналізі засобів <g/> , і формалізм нам тут багато допоміг <g/> , як довго ми свідомі того <g/> , що це не все і що лишається широке поле для констатації суб'єктивного відчування і що це може найпривабливіше <g/> , коли маємо справу з літературним щиро-сутим твором <g/> . </p>
doc#4 Нема нічого злого чи хибного в аналізі засобів <g/> , і формалізм нам тут багато допоміг <g/> , як довго ми свідомі того <g/> , що це не все і що лишається широке поле для констатації суб'єктивного відчування і що це може найпривабливіше <g/> , коли маємо справу з літературним щиро-сутим твором <g/> . </p>
doc#4 Займенники в щоденниках <g/> , як і в поезії <g/> , давно були одним з важливих літературних засобів ( <g/> ми тут знову з засобами <g/> !
doc#4 У Наталі Лівицької-Холодної дуже часто й дуже типово відбувається перехід від я ( <g/> про яке в суті речі завжди йдеться <g/> ) до взагальнених ти або ми <g/> : </p><p> Я йду в неминуче Проваллями самоти <g/> … </p>