Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 ритм <g/> . </p><p> Тональність поезії « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> … » — жартівливо-сумна <g/> . При всій любові
doc#1 року його життя <g/> . Еволюція стилю <g/> , яку МИ ДОСЛІДИЛИ <g/> , - перехід під деструктивного <g/> ,
doc#1 знаходимо тільки у двох віршах <g/> : « <g/> Ашшур не спасе нас <g/> , не будемо їздити ми на коні <g/> , і вже не скажемо
doc#1 віршах <g/> : « <g/> Ашшур не спасе нас <g/> , не будемо їздити ми на коні <g/> , і вже не скажемо чинові рук наших <g/> : Боже
doc#1 соціяльного устрою <g/> . Не сокиру <g/> , а тільки книжку ми бачимо в основі образу апостола правди і науки <g/> . </p>
doc#1 тонкощі його анітрохи не хвилювали <g/> . Однак якби нам хотілося звести його ідеї 1860 р. в одне логічне
doc#1 , неповного користання з усіх благ <g/> , які воно нам дає <g/> . Це гріх целібату <g/> , що його поет називає —
doc#1 <p> Кругом хатини насаджу <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , </p><p> 15 лютого 1861 р. <g/> ) </p><p> Важливо <g/> , що
doc#1 кожен <g/> . Проте весь його поетичний доробок <g/> , як ми знаємо <g/> , охоплює щонайменше якихось
doc#2 « <g/> погляд з яким діти приходять від незнаного нам янгольського поля 1 знаходять наш світ новим <g/> ,
doc#2 зустрів її на стежці своєї « <g/> Прощі <g/> » і обдарував нас повним грації й глибини мініятюрним портретом
doc#2 на той ледь помітний струмочок <g/> , що багато з нас спостерігало в Баварії <g/> , — спитаємо ми <g/> . Хіба тік
doc#2 багато з нас спостерігало в Баварії <g/> , — спитаємо ми <g/> . Хіба тік би Дунай до Чорного моря <g/> , якби не той
doc#2 , якби не той струмочок <g/> , — можуть відповісти нам наші противники <g/> . </p><p> Початкова тема Лятуринської
doc#2 людина <g/> , відтворена на княжій емалі <g/> . І може б ми й повірили в тільки історичність цієї людини <g/> ,
doc#2 , далекому від сучасного <g/> , і <g/> , через далекість <g/> , ми охоче погоджуємося приписати її печерній чи
doc#2 її печерній чи княжій добі <g/> , так само <g/> , як ми це робимо з « <g/> Весною священною <g/> » Стравинського в
doc#2 власного стилю і власного світу <g/> , що його ми залюбки погоджуємося вмістити в перші віки
doc#2 бою <g/> » <g/> , — більше ні слова про перебіг битви <g/> , але ми бачимо його <g/> . « <g/> Лише в один кінець сліди <g/> » <g/> , — тут
doc#2 — мова поетки <g/> . Рідко з'являються прикметники <g/> : </p><p> Нам любо жити в Переяславі <g/> . </p><p> Іде сюди із Греків овоч </p><p> і