Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#100 Володимировичу <g/> , але на рівні Шевченка <g/> , Франка нам легко буде думати про вихід у світ <g/> . А що ж з 20-тим
doc#100 впадав у відчай <g/> . Коли настане час вписуватися нам у світовий <g/> , ну скромніше — у європейський
doc#100 маловідомих народів <g/> … </p><p> В. М. <g/> : Цю розмову ми починали з враження про нинішню Україну <g/> , трохи
doc#101 проф <g/> . Ю. Шевельов поки що не належить <g/> , та ми знайшли інший спосіб зустрітися з ним на
doc#101 написали б кілька монографій <g/> … Монографій у нас не густо ( <g/> проблеми з папером <g/> ? <g/> ) <g/> , але й не густо й
doc#101 злочину <g/> . </p><p> А. Т. <g/> : Чи не здається Вам <g/> , що сьогодні ми є свідками творення нового міфу <g/> . Міфу про те <g/> , що
doc#101 , звичайно <g/> . І це не так уже важко <g/> , бо залежить від нас самих <g/> . Але Ваша друга половина питання — чи тут
doc#101 , в усякій збірноті людській <g/> , неминуча вона і в нас <g/> . Але треба <g/> , щоб <g/> , по-перше <g/> , вона не була
doc#101 міт і де починається дійсність <g/> . Боюся <g/> , що у нас таких людей малувато <g/> , але я не думаю <g/> , що їх
doc#101 романтизму ніби трошки несвоєчасні <g/> , тому що ми ніби вже техніцизовані і так далі <g/> . Воно трошки
doc#101 вигадки <g/> . Так що такі речі існують <g/> , але поки що ми не спроможні тверезо оцінити їх усі і точно
doc#101 , минулася тепер в сумніших обставинах <g/> , ніж ми думали <g/> , але в суті речі воно <g/> , це розчарування <g/> ,
doc#101 звичайно <g/> , ніколи не буде <g/> . Якби не було тіней <g/> , то ми не сприймали б і світла <g/> . </p><p> Л. Т. <g/> : У Вашому житті <g/> ,
doc#102 до Об'єднаних Націй <g/> ) і погодився виступити у нас у Колумбійському університеті <g/> . Я міг просто
doc#102 тоді не пішов на зустріч з ним <g/> . Це було все <g/> , що між нами тоді відбулось <g/> . </p><p> У Києві 1990 року О. Гончар
doc#102 було 40 років тому <g/> , що від цього зміниться <g/> , якщо ми почнемо тепер закидати один одному якісь <g/> …
doc#102 , і як я його з'їв <g/> . Правда <g/> , було й друге <g/> , яке ми теж з'їли <g/> . </p><p> Тоді він запросив мене до другої
doc#102 не робив і не бачу підстав сповідатись йому <g/> . </p><p> Ми <g/> , так би мовити <g/> , організаційно посварилися без
doc#103 , що зустрітися не може <g/> , і так <g/> , мовляв <g/> , краще для нас обох <g/> . Але через багато років зустріч таки
doc#103 роман <g/> , невдалий <g/> , мушу сказати <g/> . </p><p> А потім у нас відбулася ще одна зустріч віч-на-віч <g/> . Гончар