Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#100 тло процесу <g/> . </p><p> В. М. <g/> : Юрію Володимировичу <g/> , але на рівні Шевченка <g/> , Франка нам легко буде думати про вихід у світ <g/> . А що ж з 20-тим століттям <g/> ?
doc#100 Коли настане час вписуватися нам у світовий <g/> , ну скромніше — у європейський контекст нашого століття <g/> , то я <g/> , не вагаючися <g/> , згадав би <g/> , певно <g/> , Валер'яна Підмогильного <g/> , Євгена Маланюка <g/> , Євгена Плужника <g/> , Миколу Куліша <g/> , звичайно ж — ранній Тичина <g/> …
doc#100 . Ніхто не цікавиться літературою чи мистецтвом маловідомих народів <g/> … </p><p> В. М. <g/> : Цю розмову ми починали з враження про нинішню Україну <g/> , трохи сюди повернемося знову <g/> . Ви були в
doc#101 Ю. Шевельов поки що не належить <g/> , та ми знайшли інший спосіб зустрітися з ним на сторінках « <g/> Буковинського журналу <g/> » <g/> , запросивши до інтерв'ю. Дістати згоду від нашого гостя виявилося неважко <g/> , бо саме живе спілкування <g/> , взаємне обговорення проблем української культури <g/> , пізнання її різних природних куточків були головним мотивом подорожі Ю. Шевельова <g/> , який і в таких поважних літах залишається дотепним <g/> , іронічним і водночас доброзичливим співрозмовником <g/> , допитливим і невтомним мандрівником <g/> , уважним до найменших деталей відвідувачем архітектурних пам'яток <g/> .
doc#101 Монографій у нас не густо ( <g/> проблеми з папером <g/> ?
doc#101 цьому нема ніякого злочину <g/> . </p><p> А. Т. <g/> : Чи не здається Вам <g/> , що сьогодні ми є свідками творення нового міфу <g/> . Міфу про те <g/> , що українці — найталановитіша нація
doc#101 І це не так уже важко <g/> , бо залежить від нас самих <g/> .
doc#101 Мітологія неминуча <g/> , я думаю <g/> , в усякій збірноті людській <g/> , неминуча вона і в нас <g/> .
doc#101 Боюся <g/> , що у нас таких людей малувато <g/> , але я не думаю <g/> , що їх зовсім немає <g/> .
doc#101 А поняття з доби романтизму ніби трошки несвоєчасні <g/> , тому що ми ніби вже техніцизовані і так далі <g/> .
doc#101 Так що такі речі існують <g/> , але поки що ми не спроможні тверезо оцінити їх усі і точно назвати <g/> , бо на кожне позитивне твердження завжди можна навести кілька протилежних прикладів <g/> , протилежних течій <g/> , протилежних явищ <g/> .
doc#101 Вона <g/> , може <g/> , минулася тепер в сумніших обставинах <g/> , ніж ми думали <g/> , але в суті речі воно <g/> , це розчарування <g/> , мусіло прийти раніше чи пізніше <g/> .
doc#101 Якби не було тіней <g/> , то ми не сприймали б і світла <g/> . </p>
doc#102 якоюсь делегацією ( <g/> мабуть <g/> , був посланий до Об'єднаних Націй <g/> ) і погодився виступити у нас у Колумбійському університеті <g/> . Я міг просто піти туди <g/> , це ніяка для мене не
doc#102 Це було все <g/> , що між нами тоді відбулось <g/> . </p>
doc#102 І для чого — це було 40 років тому <g/> , що від цього зміниться <g/> , якщо ми почнемо тепер закидати один одному якісь <g/> …
doc#102 Правда <g/> , було й друге <g/> , яке ми теж з'їли <g/> . </p>
doc#102 . Я вважаю що нікому прикрого не робив і не бачу підстав сповідатись йому <g/> . </p><p> Ми <g/> , так би мовити <g/> , організаційно посварилися без лайки <g/> . І при тому я зробив
doc#103 Він відповів <g/> , що зустрітися не може <g/> , і так <g/> , мовляв <g/> , краще для нас обох <g/> .
doc#103 , це був якийсь автобіографічний роман <g/> , невдалий <g/> , мушу сказати <g/> . </p><p> А потім у нас відбулася ще одна зустріч віч-на-віч <g/> . Гончар почав на мене нападати — ідеологічно <g/> , згадувати