This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#100 | Володимировичу <g/> , але на рівні Шевченка <g/> , Франка | нам | легко буде думати про вихід у світ <g/> . А що ж з 20-тим |
doc#100 | впадав у відчай <g/> . Коли настане час вписуватися | нам | у світовий <g/> , ну скромніше — у європейський |
doc#100 | маловідомих народів <g/> … </p><p> В. М. <g/> : Цю розмову | ми | починали з враження про нинішню Україну <g/> , трохи |
doc#101 | проф <g/> . Ю. Шевельов поки що не належить <g/> , та | ми | знайшли інший спосіб зустрітися з ним на |
doc#101 | написали б кілька монографій <g/> … Монографій у | нас | не густо ( <g/> проблеми з папером <g/> ? <g/> ) <g/> , але й не густо й |
doc#101 | злочину <g/> . </p><p> А. Т. <g/> : Чи не здається Вам <g/> , що сьогодні | ми | є свідками творення нового міфу <g/> . Міфу про те <g/> , що |
doc#101 | , звичайно <g/> . І це не так уже важко <g/> , бо залежить від | нас | самих <g/> . Але Ваша друга половина питання — чи тут |
doc#101 | , в усякій збірноті людській <g/> , неминуча вона і в | нас | <g/> . Але треба <g/> , щоб <g/> , по-перше <g/> , вона не була |
doc#101 | міт і де починається дійсність <g/> . Боюся <g/> , що у | нас | таких людей малувато <g/> , але я не думаю <g/> , що їх |
doc#101 | романтизму ніби трошки несвоєчасні <g/> , тому що | ми | ніби вже техніцизовані і так далі <g/> . Воно трошки |
doc#101 | вигадки <g/> . Так що такі речі існують <g/> , але поки що | ми | не спроможні тверезо оцінити їх усі і точно |
doc#101 | , минулася тепер в сумніших обставинах <g/> , ніж | ми | думали <g/> , але в суті речі воно <g/> , це розчарування <g/> , |
doc#101 | звичайно <g/> , ніколи не буде <g/> . Якби не було тіней <g/> , то | ми | не сприймали б і світла <g/> . </p><p> Л. Т. <g/> : У Вашому житті <g/> , |
doc#102 | до Об'єднаних Націй <g/> ) і погодився виступити у | нас | у Колумбійському університеті <g/> . Я міг просто |
doc#102 | тоді не пішов на зустріч з ним <g/> . Це було все <g/> , що між | нами | тоді відбулось <g/> . </p><p> У Києві 1990 року О. Гончар |
doc#102 | було 40 років тому <g/> , що від цього зміниться <g/> , якщо | ми | почнемо тепер закидати один одному якісь <g/> … |
doc#102 | , і як я його з'їв <g/> . Правда <g/> , було й друге <g/> , яке | ми | теж з'їли <g/> . </p><p> Тоді він запросив мене до другої |
doc#102 | не робив і не бачу підстав сповідатись йому <g/> . </p><p> | Ми | <g/> , так би мовити <g/> , організаційно посварилися без |
doc#103 | , що зустрітися не може <g/> , і так <g/> , мовляв <g/> , краще для | нас | обох <g/> . Але через багато років зустріч таки |
doc#103 | роман <g/> , невдалий <g/> , мушу сказати <g/> . </p><p> А потім у | нас | відбулася ще одна зустріч віч-на-віч <g/> . Гончар |