Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#37 Причина цього заблуду <g/> , — мого <g/> , а <g/> , мабуть <g/> , і декого ще з ініціятивної групи <g/> , — було те <g/> , що я ( <g/> чи ми <g/> ) були в полоні ідеї національної єдности <g/> .
doc#15 Правда <g/> , і ці речення виявляють деяке наближення до безособових тим <g/> , що в них наявний ( <g/> воля пташкам <g/> ) або можливий ( <g/> слава нам <g/> ) давальний відмінок дійової особи <g/> .
doc#77 Ніколи не рвуться його зв'язки з рідним ґрунтом <g/> , з українським селом <g/> , свідомість його невмиру- щости <g/> : « <g/> Село є село <g/> , і всі його звуки ( <g/> як вияв його життя <g/> , додамо ми <g/> ) завжди ті і завжди незмінні <g/> , і немає їм ні кінця <g/> , ні початку <g/> » <g/> .
doc#31 Для близького майбутнього <g/> , одначе <g/> , спалах азіятського ренесансу передбачається на Україні <g/> : « <g/> Гряде могутній азіятський ренесанс в мистецтві <g/> , і його предтечами є ми <g/> , " <g/> олімпійці <g/> "» <g/> .
doc#82 Про цей бар'єр на Україні тепер не говорять — українці народ увічливий <g/> , — але нема сумніву <g/> , що з усіх дотепер посталих бар'єрів він <g/> , особливо для ми <g/> , <g/> , найболючіший <g/> .
doc#82 про те <g/> , чим українська культура з Заходу <g/> , ми2 <g/> , відрізняється від українотеренної <g/> , ми <g/> , <g/> . Але проблема невичерпна <g/> . А я тільки хотів вибрати дещо <g/> , що допомогло
doc#18 Минули ті часи <g/> , коли вона була веселою грою <g/> , радістю забавки без практичного призначення <g/> , виявом захвату і світоподиву <g/> , як на кону бурсацьких інтермедій <g/> , у козацьких бурлесках <g/> , у руках Котляревського <g/> , як покоління наших днів знову хотіло б її бачити ( <g/> мінус її первісна <g/> , глибинна життєрадісність <g/> , що вже закрита для нас <g/> , « <g/> знесилених журбою <g/> , роздертих сумнівами <g/> , битих стидом <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#9 <p> Я порадився з Василем Івановичем ( <g/> так він волів <g/> , щоб ми <g/> , « <g/> наддніпрянці <g/> » — хоч ніколи над Дніпром я не жив <g/> , — його звали <g/> ) Сімовичем <g/> .
doc#85 Суть неспроможности матеріялістів <g/> , пишуть нам <g/> , « <g/> не в тому <g/> , що вони невлучно вивчають життя <g/> , а в тому <g/> , що вони недоцільно і марно його вивчають <g/> , і в тому <g/> , що від тверджень тих і других нікому не легшає <g/> , а <g/> , навпаки <g/> , з кожним днем все більше і неухильно важчає <g/> .
doc#81 За цей час ніякі новини до мене <g/> , до нас <g/> , « <g/> тубільців <g/> » <g/> , не доходили <g/> .
doc#9 Але ж ми маємо право сподіватися насамперед сього од галичан <g/> , бо не в галичан <g/> , а в нас були Квітка <g/> , Гулак-Артемовський <g/> , Марко Вовчок <g/> , Шевченко <g/> , Кониський <g/> , Гребінка <g/> , Куліш <g/> , Нечуй-Левицький <g/> , Мирний <g/> , Стороженко та інші <g/> ; не галичани нам <g/> , а ми їм сповняємо своїми роботами їх періодичні і неперіодичні видання <g/> »2. </p><p> Цими словами кінчається гаряча стаття Б. Грінченка <g/> , сповнена духу нетерпимости й льокальної обмежености <g/> .
doc#19 Вони чужі нам <g/> , а ми їм <g/> .
doc#81 Просто вона була одна з нас <g/> , а ми були її родина <g/> .
doc#28 Ми не можемо сказати <g/> , про що пам'ятає поет і що нагадав йому серпневий вечір <g/> , ми не можемо розкрити конкретного змісту і причинової зумовлености його переживань <g/> , але ми відчуваємо в цих лаконічних бліках поетичного слова якісь таємничі для нас <g/> , а може й для самого поета <g/> , його переживання <g/> . </p>
doc#85 Хто зна <g/> , може <g/> , й тепер є такі одержимі « <g/> духом Божим <g/> » <g/> , одиниці <g/> , яких дехто з нас <g/> , а може <g/> , й більшість уважає за графоманів <g/> , а їм відкривається майбутнє <g/> ? </p>
doc#59 <p> 5 </p><p> Отже <g/> , скажуть нам <g/> , автор проповідує ( <g/> і ви з ним <g/> ) перебудову українського визвольного руху <g/> .
doc#82 Ми <g/> , автори <g/> , тут і читачі там у чомусь різні <g/> .
doc#81 Вона вже не жила з нами <g/> , але приходила час від часу <g/> , приносячи нам сільські харчі <g/> , — молоко <g/> , того ж дня від корови <g/> , яйця <g/> , — і трохи допомагала матері в господарстві <g/> , особливо перед Великоднем і Різдвом <g/> .
doc#81 <p> Хата бо мала дві кімнати <g/> , розділені сіньми <g/> , одну відступили нам <g/> , але піч для куховарства була на їхній половині <g/> .
doc#81 <p> Доба виховувала нас суворо <g/> , вона нищила нас <g/> , але радості все таки були <g/> .