Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#37 ще з ініціятивної групи <g/> , — було те <g/> , що я ( <g/> чи ми <g/> ) були в полоні ідеї національної єдности <g/> . Ми
doc#15 них наявний ( <g/> воля пташкам <g/> ) або можливий ( <g/> слава нам <g/> ) давальний відмінок дійової особи <g/> . І
doc#77 , і всі його звуки ( <g/> як вияв його життя <g/> , додамо ми <g/> ) завжди ті і завжди незмінні <g/> , і немає їм ні кінця
doc#31 ренесанс в мистецтві <g/> , і його предтечами є ми <g/> , " <g/> олімпійці <g/> "» <g/> . В обох випадках передумовою
doc#82 дотепер посталих бар'єрів він <g/> , особливо для ми <g/> , <g/> , найболючіший <g/> . Війна сприймалася <g/> , та <g/> ,
doc#82 , ми2 <g/> , відрізняється від українотеренної <g/> , ми <g/> , <g/> . Але проблема невичерпна <g/> . А я тільки хотів
doc#18 , глибинна життєрадісність <g/> , що вже закрита для нас <g/> , « <g/> знесилених журбою <g/> , роздертих сумнівами <g/> ,
doc#9 з Василем Івановичем ( <g/> так він волів <g/> , щоб ми <g/> , « <g/> наддніпрянці <g/> » — хоч ніколи над Дніпром я не
doc#85 . Суть неспроможности матеріялістів <g/> , пишуть нам <g/> , « <g/> не в тому <g/> , що вони невлучно вивчають життя <g/> , а в
doc#81 7 грудня <g/> . За цей час ніякі новини до мене <g/> , до нас <g/> , « <g/> тубільців <g/> » <g/> , не доходили <g/> . Я знав <g/> , правда <g/> , що
doc#9 , Мирний <g/> , Стороженко та інші <g/> ; не галичани нам <g/> , а ми їм сповняємо своїми роботами їх
doc#19 … Хоч задушіться тут — нема їм діла <g/> . Вони чужі нам <g/> , а ми їм <g/> . Забрали все <g/> , що можна <g/> , від землі <g/> ,
doc#81 чи вболівання <g/> . Просто вона була одна з нас <g/> , а ми були її родина <g/> . Тоді я не знав її минулого <g/> ,
doc#28 бліках поетичного слова якісь таємничі для нас <g/> , а може й для самого поета <g/> , його переживання <g/> . </p><p> Є
doc#85 одержимі « <g/> духом Божим <g/> » <g/> , одиниці <g/> , яких дехто з нас <g/> , а може <g/> , й більшість уважає за графоманів <g/> , а їм
doc#59 і образ Ірина <g/> , як і вся повість <g/> . </p><p> 5 </p><p> Отже <g/> , скажуть нам <g/> , автор проповідує ( <g/> і ви з ним <g/> ) перебудову
doc#82 читачів не піддаватися першій реакції <g/> . Ми <g/> , автори <g/> , тут і читачі там у чомусь різні <g/> . Ми жили
doc#81 , мати розшукала Сашу знов <g/> . Вона вже не жила з нами <g/> , але приходила час від часу <g/> , приносячи нам
doc#81 кімнати <g/> , розділені сіньми <g/> , одну відступили нам <g/> , але піч для куховарства була на їхній половині
doc#81 . </p><p> Доба виховувала нас суворо <g/> , вона нищила нас <g/> , але радості все таки були <g/> . У найнещасливіших