Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 Хмельниччина й гайдамаччина у нас — приклади такого апостольства <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> З минулого <g/> » <g/> ) </p><p> Та ці переходи між я — ти — ми — річ досить поширена <g/> .
doc#9 випадком змушено не писати так <g/> , як ми пишемо <g/> , то ми і хвилини не вагаючись — почали б писати такою мовою <g/> , якою тепер пишуть автори тих галицьких віршів <g/> , знаючи добре <g/> , що хоча вона й не зовсім відповідає нашим смакам та звичкам <g/> , але все ж вона нам — своє <g/> , рідне <g/> » <g/> . </p>
doc#22 Навіть птахи <g/> , — але краще зацитувати <g/> : </p><p> Тут птиці без пісні <g/> , не птиці <g/> , </p><p> Хоч мають гніздо і сім'ю <g/> , </p><p> А в нас — солов'ї до зірниці </p><p> Співають всю ніч у маю <g/> . </p>
doc#41 Єдність забезпечена передусім тим <g/> , що в усіх епізодах перед нами — сюжет анекдоти <g/> : в зустрічі з дитиною <g/> , в зустрічі з жінкою <g/> , від кохання якої наш герой утік <g/> , і в зустрічі з жінкою <g/> , від кохання якої йому втекти не пощастило <g/> . </p>
doc#82 Не нова це концепція <g/> , вона прийшла до нас — так <g/> , ще з Візантії <g/> , де панівними жанрами були житія святих <g/> , тлумачення Святого Письма й проповіді — усе повчальне <g/> , усе напучувальне і де не можна було б собі уявити появу <g/> , скажімо <g/> , розважально-блюзнірського «Ґарґантюа і Пантаґрюеля <g/> » <g/> , чи « <g/> Декамерона <g/> » <g/> , або пародійного « <g/> Дон Кіхота <g/> » <g/> , гірковеселих Шекспірових блазнів і клоунів <g/> , роздвоєного Гамлета й трагічного короля Ліра <g/> .
doc#81 <p> Курси Булаховського не належали до тих <g/> , на які ми — Тетієвський <g/> , Фінкель і я — ходили по черзі <g/> .
doc#56 ( <g/> Хоч коли природність <g/> , так природність <g/> , усі ми — тут і там — двомовні <g/> , усі любимо суржик <g/> , і лапок би не треба <g/> .
doc#81 Це означало — інші могли мати запаси на місяць або й більше <g/> , ми — хіба на два-три тижні <g/> . </p>
doc#95 Ми — це мої провідники-гостителі-колеґи і я. Харків розрісся несамовито <g/> .
doc#82 їхнє взаємознайомство <g/> , витворення спільної духовности <g/> , якщо воно взагалі практично можливе <g/> , витворення того надвищого українського <g/> , великими літерами <g/> , МИ — це справа умовна <g/> , проблематична і <g/> , хто знає <g/> , чи здійсненна в майбутньому <g/> .
doc#84 Сотні років ми плачемо <g/> , що ми — чайка при битій дорозі <g/> .
doc#81 Не вимагалося вдавати <g/> , що ми — частина його <g/> , не треба було кривити душею <g/> , грати в « <g/> нашість <g/> » — може <g/> , найгірша риса радянської системи <g/> .
doc#81 Звичайно <g/> , розумом ми — я тут уже кажу не тільки « <g/> я <g/> » <g/> , бо нас таких було більше — знали <g/> , що все це приречене <g/> .
doc#81 Але ми сприйняли цю несподівану авдієнцію <g/> , ці урочисті і з нашого боку не блискучі стилем промови про любов до України і до Вірменії — він і ми — як свого роду демонстрацію протимосковського характеру <g/> , так ми її пережили <g/> , і так вона нам сподобалася <g/> .
doc#41 Одначе знайти в ній специфічно-українське допоможе нам <g/> …
doc#9 Коли в світській <g/> , сальоновій розмові герої І. Нечуя-Левицького кидають репліки на зразок <g/> : « <g/> Ми <g/> …
doc#68 Неволя в небагатьох деталях <g/> : колючі дроти <g/> , ґрати <g/> , калюжа <g/> , ліхтар <g/> , сосни <g/> , ворона <g/> , пори року <g/> , світ без світла <g/> , дві людські тіні <g/> , виття суки <g/> , бджола на кульбабі <g/> , дуже рідко — тюремні наглядачі <g/> , майже ніколи — товариші недолі ( <g/> « <g/> горстка нас <g/> …
doc#5 Усе тільки білок <g/> , тільки стандартні реакції його <g/> , тільки його нормальні забурення <g/> , що менше з них ми звемо коханням <g/> , а більше <g/> , що вивершується повним розкладом білка <g/> , – смертю <g/> : « <g/> Смерть нізвідки не приходить <g/> , а постійно пробуває в середині нас <g/> …
doc#84 І все це принесе нам <g/> …