Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 стала ця ріка <g/> , так багатим став світ і ми з ним <g/> , ведені ніжною рукою поетки <g/> . Але нічого не
doc#4 перерви поетка справді не написала нічого <g/> . Ми тут маємо справу не з її архівом <g/> , а зі збіркою <g/> , як
doc#4 з усім довкіллям і в реакції на це довкілля <g/> . Тому ми знаходимо в її поезіях портрети сучасників —
doc#4 , під Шевченком — моє село <g/> . </p><p> Його — це чоловікове <g/> . Ми тепер у родинному меш- канні-притулку <g/> . Далі
doc#4 , коли говорити про її другу частину <g/> , як ми умовилися <g/> , маємо тільки записи епізодів <g/> ,
doc#4 . Про інші говорити тяжче через те <g/> , що ми не знаємо <g/> , як складався цей збірник <g/> . Не сказано
doc#4 радіо й кухонного начиння і творів малярства <g/> … Ми свідомо ведені тут крізь життя людини <g/> ,
doc#4 , і формалізм нам тут багато допоміг <g/> , як довго ми свідомі того <g/> , що це не все і що лишається широке
doc#4 були одним з важливих літературних засобів ( <g/> ми тут знову з засобами <g/> ! <g/> ) <g/> , і можна клясифікувати
doc#4 речі завжди йдеться <g/> ) до взагальнених ти або ми <g/> : </p><p> Я йду в неминуче Проваллями самоти <g/> … </p><p> ( <g/> «
doc#4 , тільки мріяла про життя <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Якось страшно <g/> » <g/> ) </p><p> Ми тепер понурі і завзяті <g/> , </p><p> Нас тепер ще тяжче стало
doc#4 й тепла <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> З минулого <g/> » <g/> ) </p><p> Та ці переходи між я — ти — ми — річ досить поширена <g/> . Своєрідніший перехід
doc#4 , здатність бачити й спостерігати <g/> . Якщо <g/> , як ми бачили щойно перед цим <g/> , займенники в своїх
doc#4 поезією Ґете в роки його постаріння <g/> , чи Рільке <g/> . Ми довідуємося про її освіту з романських
doc#4 й душі є свої полюси <g/> . То це смиренна покора — </p><p> Ми ж <g/> , спрацьовані <g/> , будемо ждати </p><p> тіні й ласки
doc#4 не здатні на послідовну ідилію ( <g/> нагадаю <g/> : « <g/> Ми тепер понурі і завзяті <g/> » <g/> ) <g/> , і в ідилію
doc#4 наче <g/> , </p><p> я постарілась у журбі <g/> . </p><p> Тільки шкода <g/> , що ми згубили </p><p> і душу в цій боротьбі <g/> , </p><p> і пробачення нам
doc#4 « <g/> запаморочення від успіхів <g/> » <g/> ) <g/> . </p><p> Але тут ми вже покидаємо комплекс Філемона й Бавкіди і
doc#4 коли спромігся б поцілувати власні очі <g/> ? А ось ми приймаємо це як зовсім нормальне <g/> : </p><p> Хлопче юний з
doc#4 образ героя збірки — портрет самої авторки <g/> . І ми вже готові взяти цей образ у супутники нашого