Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 значення первісно того самого слова <g/> , як ми бачили це на прикладі слова куля <g/> . Одначе
doc#40 кожного слова <g/> , яке нам здається синонімом <g/> , ми маємо змогу перевірити <g/> , чи це справді синонім з
doc#24 своє гармонійне викінчення саме в « <g/> Вертепі <g/> » <g/> . Ми аж ніяк не схильні пояснювати особливості
doc#81 викладав дебелий <g/> , масивний учитель <g/> , якого ми не дуже ориµінально називали Слон <g/> . Географію я
doc#37 . Але і свідомість і підсвідомість говорили нам про нашу МІСІЮ <g/> , скромнішу в свідомості <g/> ,
doc#38 у спілці радянських письменників <g/> . По-друге <g/> , нам показують еволюцію політики комуністичної
doc#29 розумів з усього того <g/> . Моя функція була одна <g/> . Ми мали кішку <g/> , а міс Дезі мала кота <g/> . Ні кішка <g/> , ні кіт
doc#81 1930-х років у часи Постишева — Хвилі вона — ми бачили — брала участь у погромі « <g/> націоналістів
doc#40 речення <g/> : » Політичний діяч такий сказав <g/> : « <g/> , — то ми мали б справу з прямою мовою <g/> . </p><p> Граматичну суть
doc#81 чути запах і видно блювотиння <g/> . З важкою головою ми на ранок виходимо на одеський берег <g/> , два дні в
doc#27 поглядів і дій уважає <g/> , що він « <g/> мужиків перви- ми гражданами українськими оглашає <g/> » ( <g/> до
doc#98 якесь відчуття і була якась межа <g/> , з якого і з якої ми знали <g/> , де кінчається <g/> , а де не кінчається
doc#81 північний захід <g/> , в напрямі на Богодухів <g/> . Мап у нас нема <g/> , які села багаті <g/> , які бідні — ми не знаємо <g/> .
doc#52 : про уніформи — « <g/> Нам видається <g/> , що ми вдягаємося <g/> , але в дійсності ми оголюємося <g/> , ми
doc#52 одному з них до вуст <g/> : « <g/> Нам не тягар арешт <g/> , ми пишаємося ним <g/> ! » Але і який же тягар <g/> ! </p><p> Після
doc#102 тоді не пішов на зустріч з ним <g/> . Це було все <g/> , що між нами тоді відбулось <g/> . </p><p> У Києві 1990 року О. Гончар
doc#81 не стати катастрофою <g/> . Бо — « <g/> співай <g/> , поете <g/> , з нами в тон <g/> » <g/> . У грудні 1934 року ХТР уже міг собі
doc#75 , а і жертва й смерть <g/> . Той таки Сенченко писав <g/> : « <g/> Ми ( <g/> мова йде про автора з вантажниками елеватора <g/> )
doc#40 , давальний і місцевий тобі <g/> , орудний тобою <g/> ) <g/> , ми ( <g/> родовий <g/> , знахідний <g/> , місцевий пас <g/> , давальний
doc#82 . Інший стиль <g/> , інші шабльони <g/> . На Заході ми ( <g/> так <g/> , ми2 <g/> ) відвикли від такого стилю <g/> , ми вросли