Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Багато з них має <g/> , у згоді з наведеними вище поглядами Олени Пчілки <g/> , і більш або менш точний відповідник у польській мові <g/> .
doc#40 Одначе <g/> , назва знаряддя дії в першому реченні має при собі прикметник ( <g/> гострий <g/> ) <g/> , а в другому — не має <g/> , і майже всі іменники стоять у різних відмінках <g/> .
doc#81 Але одного разу він сказав нам <g/> , що ми маємо проаналізувати літературний твір власного вибору <g/> .
doc#40 <p> Частки хай <g/> , нехай <g/> , бодай <g/> , хіба <g/> , невже <g/> , чи звичайно висуваються в реченні на перше місце <g/> , частки ж ( <g/> е <g/> ) <g/> , бо <g/> , но <g/> , то <g/> , пак <g/> , таки <g/> , що мають енклітичний характер <g/> , як і в інших індоєвропейських мовах <g/> , тяжать до другого місця в реченні <g/> , себто ставляться після першого повнозначного слова ( <g/> це так званий закон Й. Вакернаґеля <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#18 На перший погляд ці твори не мають нічого спільного з « <g/> Мойсеєм <g/> » <g/> .
doc#40 <p> Рештки давнішого стану <g/> , коли губні теж мали фонематичне пом'якшення <g/> , частково зберігаються в кількох словах <g/> , де губні в <g/> , м м'якшаться перед голосними а <g/> , о. Це слова свято <g/> , цвях <g/> , тмяний <g/> , духмяний <g/> , різдвяний <g/> , горохвяний <g/> , цвьохнути <g/> , лижвяний <g/> , жвяхтіти <g/> , дзвякати <g/> , морквяний <g/> , мертвяк <g/> , червяк <g/> , що найчастіше вимовляються способом с'вато <g/> , ц'в'ах і т. д. <g/> , при чому м'якість губного має тут розрізняльне значення <g/> , пор <g/> .
doc#24 Ні <g/> , мистецтво має свої закономірності <g/> , а в межах його — синтетичний <g/> , сказати б <g/> , жанр — свої <g/> . </p>
doc#103 Я не маю перед ким ховатися чи чогось соромитися <g/> .
doc#65 Маємо закономірно Рим <g/> , Єрусалим <g/> , позичені давніше <g/> .
doc#66 Конфлікти в театрі неминуче мають бути дещо спрощені <g/> , випнуті <g/> , уповерховлені <g/> , коли можна так сказати <g/> .
doc#40 В українській мові перехідне дієслово нормально має об'єкт у знахідному відмінку <g/> , іменник часто має залежний від нього іменник у родовому відмінку <g/> .
doc#40 <p> Прислівник не має форм узгодження або керованости <g/> , виступаючи в реченні як незмінне слово <g/> , що прилягає до іншого слова <g/> .
doc#40 Таке значення <g/> , наприклад <g/> , воно має в реченні « <g/> Була тбіліська ніч <g/> » ( <g/> Баж <g/> .
doc#40 Причина цього та <g/> , що цим досягається спрощення системи синтаксичних зв'язків числівника <g/> : числівники двоє <g/> , троє <g/> , четверо з непрямими відмінками від два <g/> , три <g/> , чотири мають точнісінько такі самі синтаксичні властивості <g/> , як числівники від п'ять до дев'ятсот <g/> : керують родовим відмінком іменника <g/> , коли самі стоять у називному <g/> , узгоджуються з іменником у інших відмінках <g/> .
doc#75 <p> * * * </p><p> Ці побіжні нотатки про Хвильового без політики <g/> , що мають завданням тільки поставити тему <g/> , а не вичерпати її <g/> , — їх варт закінчити маленькою пуантою <g/> . </p>
doc#84 Наші мрійники — чи то ґатунку активного — Дон Кіхоти <g/> , чи то пасивного і пристосуванського — Санчі Панси — мають великий добрий кий <g/> .
doc#15 Одначе далеко правдоподібніше <g/> , що слово сума тут цілком на місці - і означає <g/> , що слово має в своїй основі суму прикмет речі або явища або є сума уявлень окремих предметів або є те і те разом <g/> . </p>
doc#87 Є в ньому риси творців <g/> , будівничих і завойовників <g/> , хоч ці риси поки що — підкреслюємо <g/> : поки що — не мають точки прикладення <g/> . </p>
doc#81 Кухлик має оббиті краї <g/> , емаль злізла й з денця <g/> , є невелика дірочка <g/> .
doc#40 Цим пояснюється <g/> , що звук г може легко виникати перед початковими голосними ( <g/> Цей « <g/> придих <g/> » літературна мова має в словах горіх <g/> , гострий <g/> , ганус <g/> , Ганна <g/> , гарба <g/> , гармата <g/> , гаспид <g/> , гикавка <g/> ) <g/> , а з другого боку може легко затиратися в вимові між двома однаковими голосними <g/> ; особливо між двома о в швидкій вимові г часто випадає <g/> , так що слова того <g/> , дорогого можуть тоді звучати тоо <g/> , дорогоо і навіть дорооо <g/> .