Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 " <g/> , що відповідає власне називним реченням Пєшковського <g/> ; подруге <g/> , ті <g/> , що " <g/> мають на меті дати немов нерухому <g/> , закам'янілу картину <g/> , художній барельєф <g/> " <g/> ; нарешті <g/> , окремо виділяються ті <g/> , що " <g/> найбільше годяться малювати побіжні чи скороминучі вражіння <g/> " <g/> , а це буває тоді <g/> , коли називні іменники становлять назву дії <g/> .
doc#53 Даремно він шукав би <g/> , наприклад <g/> , у словниках слова захпет ( <g/> 7 <g/> , 283 <g/> ) ( <g/> має бути захист <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Отже <g/> , практичним показником того <g/> , що префікс тільки міняє недоконаний вид на доконаний ( <g/> має <g/> , отже <g/> , не словотворче <g/> , а формотворче значення <g/> ) і буває звичайно якраз неможливість витворити від доконаного сприросткованого дієслова нову теж сприростковану форму недоконаного виду <g/> .
doc#40 ) маємо форму ліг відповідно до норм літературної мови <g/> , але друге дієслово мало б стояти в формі роздягся <g/> . </p>
doc#9 ) маємо взаємодію діалекту з літературною мовою <g/> , а не — як у випадку Галичини — взаємодію двох варіантів літературної мови <g/> .
doc#10 Недурно її головна праця ( <g/> 17 <g/> ) має епіграф з Вандрієса — “ <g/> Мова складається не з ізольованих фонем <g/> , а з ситеми фонем <g/> ” <g/> .
doc#6 Пейзажі Куриликові здебільшого мають подібні малі побутові деталі десь на задньому пляні або збоку <g/> , а “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” або “ <g/> Споглянь людину без Бога <g/> ” ( <g/> ч. 19 <g/> ) мають десятки таких епізодів <g/> .
doc#47 У тризбірковій « <g/> Княжій емалі <g/> » первісна « <g/> Княжа емаль <g/> » ( <g/> 1941 <g/> ) має чимало поетичних перегуків з українськими пражанами <g/> , але збільшення фолкльорного струму <g/> , чимраз відчутнішого <g/> , особливо в « <g/> Веселці <g/> » ( <g/> після 1941 <g/> ) <g/> , не можна не поставити в зв'язок із пражанами чеськими <g/> , від Ербена до Бендла й Явора <g/> . </p>
doc#40 Як і форми з підкресленою інтенсивністю взагалі <g/> , ці форми дієслова ( <g/> 5 і 6 <g/> ) мають дещо усно- мовне забарвлення <g/> .
doc#72 Тією мірою <g/> , якою літературної мови вживано <g/> , це було галицьке ( <g/> львівське <g/> ) койне <g/> , навіть якщо Піддубний ( <g/> 99 <g/> ) має рацію <g/> , коли говорить <g/> , що буковинці недолюблювали галичан і мали тенденцію гримати <g/> : Геть з Буковини <g/> , заброди <g/> ! </p>
doc#15 <p> ( <g/> І. Котляревський <g/> , « <g/> Енеїда <g/> » <g/> ) </p><p> має не тільки такий інтерес <g/> .
doc#59 Цей поворот ( <g/> якщо тільки він буде закріплений <g/> ) має значення не тільки для письменника і не тільки для формування засад нового стилю української прози <g/> .
doc#82 Але Захід ( <g/> а з ним і українці Заходу <g/> , оті наші ми2 <g/> ) має їх куди менше <g/> , ніж Схід <g/> .
doc#40 Наростки -алн ( <g/> о <g/> ) <g/> , -илн ( <g/> о <g/> ) мають вужче значення <g/> , означаючи держаки інструментів <g/> : держално <g/> , ціпилно <g/> , удилно <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Займенник той ( <g/> і так само числівник один <g/> ) має своєрідні закінчення в родовому відмінку однини жіночого роду ( <g/> тієї <g/> ) і в орудному однини жіночого роду ( <g/> тією <g/> ) <g/> , а поза тим відміняється як « <g/> тверді <g/> » прикметники <g/> .
doc#40 <p> Сполучник то ( <g/> повторюваний <g/> ) має властивість показувати розділовість не взагалі <g/> , а в часі <g/> , позначати <g/> , отже <g/> , певну повторюваність у часі <g/> , напр <g/> .
doc#22 Це було переконання <g/> , що радянська людина ( <g/> що дорівнює для нього <g/> : російська <g/> , слов'янська або східня <g/> ) має якусь особливу душу <g/> , щось а 1а Толстой <g/> .
doc#40 <p> Приросток в- ( <g/> у- <g/> ) має основним значенням показувати рух усередину предмета <g/> , напр <g/> .
doc#10 <p> Головною тезою ( <g/> 12 <g/> ) було <g/> , що чернігівські поліфтонги ( <g/> Курило зве їх “ <g/> дифтонги <g/> ” <g/> ) мають спадну експіраторну силу й тональну висоту ( <g/> 12 <g/> , 19 <g/> ) <g/> .
doc#4 Тому ми знаходимо в її поезіях портрети сучасників — бачимо Олену Телігу ( <g/> « <g/> Лист <g/> » <g/> ) <g/> , Євгена Маланюка ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) <g/> , Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Півонії <g/> » <g/> ) <g/> , Маємо також образ через коротку цитату з їхніх творів <g/> .