Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Наприклад <g/> , у слові понакуповували най- сильніший <g/> , звичайно <g/> , наголошений склад -по- <g/> ; найслабший — той <g/> , що йде після нього -ву- <g/> ; він такий послаблений <g/> , що може зовсім занепадати <g/> , і тоді слово вимовляється ніби попакуповували <g/> ; досить слабкі також склади -ку-ва- <g/> ; побічний слабкий наголос мають склади -на- і -ли- <g/> ; знову слабший перший склад по- <g/> .
doc#40 Проте справжнього подвоєння приголосного тут не буває <g/> ; наприклад <g/> , у слові численний не вимовляємо двох н <g/> , у слові колосся — двох с <g/> , а тільки маємо подовжену вимову <g/> : при протисних звуках довше триває самий звук <g/> , при проривних і африкатах — більше триває перепона <g/> , а тому і більша сила її прориву <g/> . </p>
doc#40 Ми вже знаємо <g/> , що присудок показує ознаку <g/> , що приписується підметові в часі і способі <g/> , тоді як зв'язок інших членів речення між собою цих прикмет часовости і модальности ( <g/> способу <g/> ) не має <g/> .
doc#81 Я маю свого невідомого салдата <g/> , і <g/> , якби я був країною <g/> , йому б я поставив монумент <g/> .
doc#40 <p> в <g/> ) дієвідміна і наголос </p><p> Наказовий спосіб має два типи закінчень залежно від місця наголосу <g/> : під наголосом бувають закінчення -и в другій особі однини <g/> , -ім ( <g/> -імо <g/> ) в першій особі множини <g/> , -іть ( <g/> -іте <g/> ) в другій особі множини <g/> , напр <g/> .
doc#33 Епіграф до книжки <g/> , взятий з Анатоля Франса <g/> , питає <g/> : « <g/> Як можна бути вільним <g/> , Евкріте <g/> , коли маєш тіло <g/> ?
doc#40 Приклад другого маємо <g/> , коли <g/> , приміром <g/> , прикметник або прикладка відірвані від свого іменника присудком-дієсловом <g/> : « <g/> Смутне <g/> , холодне і мутне <g/> , повисло небо над ланами <g/> » ( <g/> Черн <g/> .
doc#40 <p> Прийменники не мають свого словотвору <g/> , за винятком складання прийменника з прийменником в один складений прийменник <g/> .
doc#10 Тож не диво <g/> , що найбільше відповідає ідеалові Курило мова прози П.Куліша ( <g/> але не його поезії <g/> , з її синтезою української народної основи з церковнослов'янськими елементами <g/> ) <g/> ; як вона сама подає <g/> , “ <g/> це — найбагатші <g/> , найкращі зразки українського слова <g/> , що досі не мають рівних собі в українській прозовій літературі <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 138 <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> 2. Далеко менше значення мають в українській мові асиміляції за дзвінкістю <g/> .
doc#40 Прийнятий тепер правопис 1928 р. <g/> , хоч він і заборонений на Україні большевиками <g/> , освячений національною традицією і має справді всеукраїнський характер <g/> .
doc#40 <p> У дієсловах першої дієвідміни багато говірок <g/> , особливо східніх і центральних <g/> , має нахил після голосного -я- опускати кінцеве -є <g/> , напр <g/> .
doc#24 Ні <g/> , мистецтво має свої закономірності <g/> , а в межах його — синтетичний <g/> , сказати б <g/> , жанр — свої <g/> . </p>
doc#79 <p> « <g/> Народній Малахій <g/> » має підзаголовок – Трагедійне <g/> .
doc#81 Загальна історія чи то людства <g/> , чи то держави <g/> , чи то нації <g/> , міста тощо має справу з такою незміренною кількістю явищ і процесів <g/> , що ніколи не може охопити їх усі <g/> .
doc#101 є вороги в України <g/> , в української держави <g/> ? </p><p> Ю. Ш. <g/> : Звичайно <g/> , Україна має своїх ворогів <g/> . І якщо йдеться про ворогів зовнішніх <g/> , то з ними мала б
doc#63 <p> Неоклясицизм був спільником цього руху <g/> , бо дивився на українців як на модерну націю <g/> , а не як на етнографічний матеріял <g/> , націю <g/> , що має всю культуру європейських джерел у своїй крові <g/> , а оце має ввібрати її в свій мозок <g/> . </p>
doc#40 Після з <g/> , ц <g/> , с просто зникає -с- наростка <g/> , так що маємо <g/> , напр <g/> .
doc#40 З особовим займенником присудок <g/> , якщо має форму особи <g/> , узгоджується ще і в особі <g/> , напр <g/> .
doc#40 Натомість стилістичні властивості непрямої мови зв'язані з її книжністю <g/> : в протилежність розволіклості прямої мови непряма мова може бути далеко стисліша <g/> , в протилежність деякій « <g/> анархічності <g/> » прямої мови непряма мова має чітку й прозору синтаксичну організацію <g/> , в протилежність барвистості і інтонаційному багатству прямої мови непряма мова стилістично й інтонаційно розмірно безбарвна <g/> .