Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#75 Образ жінки в нього більше <g/> , ніж у всіх інших <g/> , позбавлений еротичности й плотськости взагалі і наближається нерідко до втілення вічно жіночого <g/> , святої матері природи й життя <g/> .
doc#47 Але в усіх <g/> , скільки знаю <g/> , оцінках не досить відзначено відмінність у розподілі фарб між портретами матері й батька малої Злотки <g/> , « <g/> ляльки <g/> » <g/> , а ця відмінність багато важить у нашій теперішній мові про « <g/> Материнки <g/> » <g/> .
doc#92 , він прочитав уже переклад моєї праці <g/> , і мене покликано на розмову <g/> . </p><p> Він мав багато зауважень <g/> . Крім кількох про дрібні недогляди <g/> , вони були виразно двох типів <g/> .
doc#31 Якщо розгромлено попередню організацію <g/> , зробім неорганізацію <g/> , журнал <g/> , що принципово відкритий для всього талановитого <g/> , але без будь-якої організаційної структури ( <g/> концепція <g/> , здається <g/> , Майка Йогансена <g/> ) <g/> , аж так далеко <g/> , що кожне число матиме свого власного редактора ( <g/> але переємність незримо забезпечує Хвильовий <g/> ) <g/> .
doc#81 Не знаю <g/> , чи Маруся Білик і Оля Островська йшли в своїх роздумах і сумнівах так далеко <g/> , як Гриць Білик <g/> , не знаю <g/> , чи вони мали такий біль <g/> , як він <g/> , але в їхньому запитанні був той самий розпач <g/> : де ми стоїмо <g/> ?
doc#81 Допомагало йому й те <g/> , що він не був нічим видатний чи відмінний <g/> , ніколи не мав ориµінальних думок і несподіваних вчинків <g/> .
doc#92 А треба було мені добре взяти це до уваги <g/> , бо кілька років пізніше <g/> , коли Якобсон проголосив мене persona non grata <g/> , Л. мав застосувати такий підхід до мене самого <g/> .
doc#81 Хоч географічно та ідеологічно вони нічого не мали спільного з селюками одного зі мною курсу в мої студентські роки <g/> , щось невловне єднало дві групи людей <g/> .
doc#38 Я мав би сказати <g/> : ми так нічого не знаємо <g/> !
doc#50 Народження самого Свирида коштувало його матері втрати слуху <g/> ; а дід Кіт впроваджує хлопця в наївний формами <g/> , але страшний змістом світ селянської демонології <g/> .
doc#81 А це було багато <g/> , дуже багато <g/> , бо життя її було від початку і до кінця життям матері <g/> .
doc#81 Він звався ІНО — Інститут народної освіти <g/> , він утратив юридичний і медичний факультети <g/> , що перетворилися на окремі інститути і мали свої окремі будинки <g/> , а самй ХІНО ділилося на дві головні частини — відділ професійної освіти і відділ соціяльного виховання <g/> , що містився окремо <g/> , за Лопанню <g/> , коло Благовіщенського собору <g/> .
doc#81 В Опері Вова не мав знайомого контролера ( <g/> Вова — себто Дюкова <g/> ) <g/> , але і тут був один службовець <g/> , відданий старій Дюковій <g/> , — машиніст сцени Михайлов <g/> , типовий <g/> , як тоді казали <g/> , кацап з довгою сивою бородою <g/> .
doc#81 <p> Я не був захоплений відомостями Петровського <g/> , діяла інерція нероблення <g/> , не промовляв до серця тип школи <g/> , але Юра настоював — нічого не треба <g/> , тільки подати заяву й довідку про закінчення семилітки <g/> , мати до нього приєдналася <g/> , я подумав <g/> , що принаймні мені не треба буде вистоювати в чергах на запльованій біржі праці <g/> , зважив <g/> , що ця несподівана профшкола заповнить перерву між загальною освітою й вищою <g/> , — і я став учнем Першої харківської торгпромпрофшколи <g/> , що містилася на Рибній вулиці біля місця <g/> , де вона впадала в Московську <g/> . </p>
doc#81 <p> На вулиці Конопніцької розчиняються двері <g/> , й до мене кидається мати <g/> .
doc#20 <p> Так утворився бльок трьох родин — мої супутники з Харкова Л. <g/> , Лавріненки і я з матір'ю. Усі не мали бажання лишатися в Києві <g/> , але тільки я твердо знав <g/> , куди я хотів <g/> . </p>
doc#40 Всупереч нормі ( <g/> за якою іменники чоловічого роду в називному відмінку множини мають закінчення -и <g/> , -і <g/> ) <g/> , вони можуть мати там закінчення -я ( <g/> з іншим проти родового відмінка наголосом <g/> : хліба <g/> , вівса <g/> .
doc#47 <p> Трагічні комплекси накладалися один на один <g/> : комплекс чорної молодости під нагаєм батька <g/> , після смерти матері <g/> , комплекс <g/> , якого вона так боялася <g/> , що воліла про нього навіть не говорити <g/> ; травма втрати близьких — Чирського <g/> , Ольжича <g/> , пізніше Маланюка <g/> ; повна втрата першої батьківщини <g/> , Волині <g/> , і другої <g/> , прийнятої <g/> , Чехії <g/> ; розчарування в українській еміграції <g/> ; нарешті <g/> , неспроможність прийняти Америку й неможливість її покинути <g/> , — усе це створило нестерпну атмосферу повного відчуження <g/> . </p>
doc#81 <p> Не знаю <g/> , чи дядя Вася мав застереження до своєї дружини <g/> .
doc#92 Тут я вже писав про те <g/> , як Л. розгромив книгу Поповіча з історії сербо-хорватської мови і виправдовував далеко не академічний тон своєї рецензії тим <g/> , що Поповіч мав недобру біографію <g/> .